Слов'янський курорт у розпал сезону 1904 року

Слов'янські мінеральні води, вони ж Слов'янський курорт, на початку 20-го століття являли собою грязелікарню та ванну відділення, неподалік яких розташовувалися різного роду приватні санаторії, такі, наприклад, як доктора Гриберга, доктора Коссовського, і дачі, які здавались охочим. Збудовано новий курортний зал, закладено парк.

В одному з номерів — від 4 червня 1904 року — газети «Сезонний листок Слов'янських мінеральних вод», що виходила тут з 1890 року, була вміщена стаття співробітника іншої, більш солідної, газети — «Харківський листок», в який він поділився своїми враженнями. А саме наступне.

Щойно зі Слов'янська. Курортний прапор піднятий. Сезон у повному розпалі. Зі з'їздом слабо. Втім, ще під'їжджають. Хворі та здорові. Лікується та розважатися. Розваг хоч греблю гати. По-перше, парк. У парку, звісно, музика. Оркестр із півтори людини із заїждженим репертуаром кафе-шантанного штибу. У парку майже половина дерев вирубана. Решта понівечена на англійський манер. Серед інших розваг, звісно, опера. Не дивуйтесь: у Слов'янську гастролює оперна трупа. Петербурзька. Шість артистів. Без хору. Без оркестру. Без декорацій. Опери ставлять під … рояль. Хорові партії просто викреслюються. Звичайно — оперують. Вже поставили «Фауста» та «Аїду»...

Із загальних розваг у перспективі — танцювальні вечори і традиційна лотерея-алегрі, яка давно вже набила всім оскому. А поки що громадська думка Слов'янська зайнята двома подіями, винятковими та загадковими. Якісь «хлопчики» пограбували аптекарський магазин. Закрито та опечатано лавку в парку, яка торгувала «дорогоцінностями». Весь курорт ходить дивитися на лавочку і говорить про «хлопчиків». До цього й зводиться весь суспільний інтерес слов'янського життя… Бог їх знає, чомусь у всіх курортних вигляд якийсь загнаний і похмурий… Так живуть і розважаються у Слов'янську, наче мухи у закупореній пляшці.

Андрій Новосільський
історик