Долинська
Долинська — місто у Кіровоградській області України. Входить до Кропивницького району. Колишній (до 2020 року) адміністративний центр скасованого Долинського району, в рамках якого становила Долинська міська рада, якій також було підпорядковане село Степове (до 18 лютого 2016 року – Більшовик). У безпосередній близькості знаходиться довгобуд — Криворізький гірничо-збагачувальний комбінат окислених руд.
Географія
Місто розташоване у південно-східній частині Кіровоградської області, на південних відрогах Придніпровської височини, на відстані 75 км на південь від обласного центру.
Клімат
Клімат у місті помірно континентальний. Найхолодніший місяць — січень (середня температура −5,5 °C), найтепліший — липень (+20,2 ° C). На території Долинської щорічно випадає у середньому близько 520 мм опадів.
Історія
1873—1917 роки
У XVIII столітті територія, де надалі виникло місто, входила до складу Бугогардівської паланки Запорізької Січі.
Роком заснування міста вважається 1873 рік, оскільки 20 серпня 1873 року через станцію Казанка Олександрійського повіту Братолюбівської волості Херсонської губернії новозбудованою залізничною гілкою Знам'янка — Миколаїв пройшов перший локомотив.
Поселення біля станції виникло не одразу. Його прискорений розвиток розпочався після 1884 року, коли вступила в дію новозбудована гілка Катерининської залізниці Долгінцеве — Долинська, тоді станція стала вузловою та отримала вихід до Криворізького басейну. Поселення було названо ім'ям власника цих земель поміщика Кефалі — Кефаліно.
У 1896 року у Кефалино налічувалося 25 дворів, у яких проживало 227 жителів. У період сільськогосподарських робіт Кефаліно ставало ринком найму дешевої робочої сили, коли наймані робітники з різних частин Російської імперії вирушали на сезонні роботи в Кривий Ріг
. a>, Херсон та Миколаїв.З 1890-х років селище інтенсивно розвивалося. Було збудовано церкву, перші двоповерхові будинки. В 1891 відкрито залізничне училище, а в 1901 — Земська школа. Діяли локомотивне депо, пошта, телеграфне відділення, лікарня та їдальня, активізувалася приватна торгівля.
У 1901 році станцію перейменували на Долинську на честь поміщиці із села Федорівки (нині Маловодяне) Ольги Федорівни Долинської, яка дала притулок будівельникам залізниці та сприяла вирішенню їхніх житлово-побутових проблем.
1908 року чисельність мешканців поселення перевищила 2,5 тисячі. Річний вантажообіг залізничної станції становив 75 млн пудів, з яких 40 припадало на вугілля. У 1914 році було збудовано цегельний завод, який підпорядковувався залізниці.
У 1913 році Антон Макаренко так описував Долинську:
Станцію та селище при ній можна було охопити одним поглядом. Нас оточував степ, одноманітний, рівний, мовчазний. А що там було у степу? Два кургани на горизонті, та приховане в балці село, та на великій дорозі стовпи та запорошені вихори. На станції було маленьке депо, так зване «оборотне»; працювало в ньому народу кілька десятків людей, і на самій станції ще менше, — тихе було місце, запорошене і бідне.
1918—1991 роки
У період з 1918-го по 1920 рік, найімовірніше — 1919 року, селище Кефалівка перейменували на Шевченкове, тоді як створене 1923 року Долинський район отримало назву станції. Це був безпрецедентний випадок: у межах України центром Долинського району вважалося селище Шевченкове, а в адміністративно-територіальних довідниках, що виходили в Москві, позначалося неіснуюче селище Долинська. Цю невідповідність ліквідували Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 15 серпня 1944 року, в якому для уточнення найменувань населених пунктів та у зв'язку з наявністю однакових найменувань (що створювало проблеми як для установ, так і для громадян) селище Шевченкове перейменували відповідно до назви і стали називати селищем Долинське Посилання. sites.google.com. Дата звернення: 13 травня 2020.
7 листопада 1924 року була відкрита електростанція, в 1926-му році введений в дію елеватор. Із запровадженням політики НЕПу у 1925 році у Шевченковому налічувалося 95 приватних торгових підприємств.У 1929 році було організовано Долинську МТС.
15 листопада 1931 року розпочалося видання районної газети.
З 1932 по 1937 рік селище знаходилося у складі Дніпропетровської, а з кінця 1937 до початку 1939 року – mdash; Миколаївської області УРСР.
У 1932 році на базі залізничного училища була утворена семирічна, а пізніше — Середня школа. 1935 року в селищі відкрилася середня школа для дорослих.
19 жовтня 1938 року Шевченкове набуло статусу селища міського типу.
Під час Великої Вітчизняної війни селище Шевченкове 8 серпня 1941 року було окуповане німецькими військами, а 12 березня 1944 року в ході боїв звільнено від німецької окупації 8-м Олександрійським механізованим корпусом. 15 серпня 1944 року селище, як і станція, отримало назву Долинська.
14 травня 1957 року селище міського типу Долинська набуло статусу міста. На той час у ньому проживало 12 тисяч осіб, серед яких 60 % складали робітники та службовці.
У зв'язку з будівництвом поблизу міста Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд з 1985 року на Долинській почалося інтенсивне будівництво житлових масивів. На масиві «Маяк» німецькими, чеськими та румунськими будівельниками було змонтовано селище збірних будинків типу «Дельбау», в яких мешкало близько 7000 осіб.
У січні 1989 року чисельність населення становила 19 230 осіб.
Після 1991 року
Станом на 1 січня 2013 року у Долинській проживало 19 420 осіб
Інфраструктура
Промисловість
В безпосередній близькості до Долинської знаходиться довгобуд — Криворізький гірничо-збагачувальний комбінат окислених руд.
Долинська — центр переробки сільськогосподарської сировини у Кіровоградській області. Серед основних підприємств міста:
ВАТ «Долинський маслозавод»;ВАТ «Долинський хлібозавод»;ТОВ «Долинський комбікормовий завод»;ВАТ «Долинський елеватор»;Долинська філія ДП «Сантрейд»;ВАТ «Долинський птахокомбінат».Станом на 2013 рік функціонують лише:
ВАТ «Долинський елеватор»,Долинський філіал ДП «Сантрейд».Торгівля
Торговельну діяльність на території міста здійснюють мережа магазинів «Барва», супермаркети «АТБ» та «Варус», Долинський райспоживспілка, ринок КП «Далвіс», ПП «Автоцентр Долинка» та велика кількість приватних підприємців. Діють сім філій банківських установ.
Транспорт
Долинська — основний залізничний вузол півдня Кіровоградської області Із введенням у 1978 році в експлуатацію залізничної гілки Помічна відкрилися можливості швидких перевезень вантажів у західному напрямку. Через пасажирський вокзал у літньо-осінній період курсує понад 40 пасажирських поїздів.
Автобусні перевезення здійснює ВАТ «Долинське АТП-13541» та кілька приватних підприємств.
Медицина
Медичні послуги населенню міста надають центральна районна лікарня на 250 місць, будинок матері та дитини та швидка медична допомога.
Освіта
У місті розташовано чотири загальноосвітні школи, де навчається близько 3,5 тис. учнів та чотири дитячі садки (ДНЗ № 2 «Івушка», ДНЗ № 3 «Колобок», ДНЗ № 4 «Казка» та ДНЗ № 5 «Ружечка»). ДНЗ №4 та дитячий садок №5 обладнані плавальними басейнами.
Школи:
Долинська загальноосвітня школа І—III ступенів № 1Долинська загальноосвітня школа І—ІІІ ступенів № 2 ім. А. З. МакаренкаСпеціалізований загальноосвітній навчальний заклад І—ІІІ ступенів № 3 р. Долинська з поглибленим вивченням предметів природничо-математичного циклу та іноземної мовиДолинська загальноосвітня школа І—ІІІ ступенів № 4ЗМІ
У місті виходять дві газети — комунальна «Долинські новини» та приватна «Провінція».
З 1961 року працює районне радіомовлення. 12 травня 2003 року КП «Редакція Долинського районного радіомовлення» почало функціонувати у FM-форматі.
Релігія
У місті знаходиться православна Свято-Успенська церква. Існують релігійні громади Свідків Єгови, пресвітеріан, євангельських християн-баптистів, християн віри євангельської, адвентистів та інші.
Культура
У Долинській функціонують районний будинок культури, дві бібліотеки, районная школа мистецтв, дитяча районна музична школа, молодіжний центр «Червона калина», будинок дитячої творчості, музей історії Долинського району та меморіально-педагогічний музей ім. А. З. Макаренка. Засновано районну краєзнавчу премію імені Івана Проценка.
У місті діють п'ять самодіяльних колективів, зразковий аматорський хореографічний колектив «Райдуга», студія спортивно-бального танцю «Шанс».
На території міської ради знаходиться 12 пам'яток історії, 11 пам'яток архітектури та 2 — археології.
Міська скульптура
У місті встановлено такі пам'ятники:
Антону Макаренка (пам'ятник);Тарасу Шевченка (бюст);Леніну (пам'ятник) — демонтовано 26 лютого 2014 року (згідно з рішенням 31-ї позачергової сесії міської ради);Льотчикам-землякам Костянтину Вишневецькому, Миколі Зінов'єву, Миколі Нечаю та Івану Безуглому (літак МІГ-15 на постаменті);Пам'ятний знак першим механізаторам Долинської МТС;Пам'ятний знак воїнам-водіям Долинської автороти;Пам'ятний знак бійцям 8-го Олександрійського механізованого корпусу;Пам'ятний знак учасникам ліквідації Чорнобильської катастрофи.У Долинській встановлено такі меморіальні дошки:
Архіпу Тесленко;Платону Воронько;Антону Макаренка;Костянтину Вишневецькому, Герою Радянського Союзу;Миколаю Сичову, повному кавалеру ордена Слави;На честь революційних подій 1905 року на станції Долинська.Спорт
У Долинській є стадіон «Колос», сім спортивних залів та три спортивні майданчики зі штучним покриттям. У місті тренується команда ФК «Степ», яка виступає у першій групі чемпіонату Кіровоградської області з футболу.
З сезону 2016/17 тут проводить свої домашні матчі ФК «Зірка», U-19 та U-21.
Відомі представники
Бочковський, Іполит-Ольгерд — чесько-український соціолог та політолог;Заруба, Костянтин Васильович — український живописець; Іван Андрій Федорович — Герой Радянського Союзу;Косенко, Петро Дмитрович — поет, ретушер та художник; Ленгауер, Наталія Андріївна — доктор швидкої допомоги, Герой Соціалістичної Праці.Магдаченко, Віктор Іванович (нар. 1942) — український живописець, художник-монументаліст. Пихай, Марія Олександрівна — машиніст-оператор поста управління прокатного стану заводу «Криворіжсталь» (УССР), Герой Соціалістичної Праці (1971). Працювала на станції Долинська.
У 1901-1902 роках на станції Долинська працював відомий український письменник Архип Тесленко. У 1911-1914 роках у Кефалівському залізничному училищі працював педагог Антон Макаренко.