Слов'янськ

Слов'янськ або Слов'янськ (рус. Слов'янськ) — місто обласного значення в Донецькій області України. Адміністративний центр Слов'янського району (не входить до його складу). Заснований як прикордонний острог проти кримських набігів у 1645 році. Спочатку фортеця мала назву Тор, а свою нинішню назву Слов'янськ отримав у 1794 році. Транспортний вузол Донбасу, один із найстаріших грязелікувальних курортних центрів України. З 19 квітня 2011 року є курортом державного значення.

Історія

Предісторія

На території сучасного Слов'янська та в його найближчих передмістях люди жили ще у IV тисячолітті до н. е., що підтверджується дослідженим поселенням епохи неоліту.

Також виявлено два поселення та кілька курганних поховань, що відносяться до епохи бронзи — II тисячоліття до зв. е… До пізніших періодів належать такі археологічні пам'ятки: три сарматські поховання (II століття до н. е. — I століття н. е.), катакомбний могильник салтівської культури (VIII — X століття), а також кочівницькі поховання IX — XIII століть.

Підстава

Сіль на Торських соляних озерах промисловці-сезонники видобували ще з кінця XVI ст. На той час ця територія належала до Дикого Поля.

Перша згадка про Торське городище зустрічається у 1627 році. У тому ж, 1627 року, під час одного з численних ногайських набігів, солеварні було зруйновано, а людей викрадено.

Для захисту промисловців від кримських набігів в 1645 на переправі через річку Тор (нині Казенный Торець) за розпорядженням московського уряду був побудований невеликий «острожек» з гарнізоном у двадцять козаків. Того ж року острог пережив перший набіг і був спалений.

Новий, «Маяцький острог», який започаткував майбутнє місто, почали зводити того ж 1645 року при озері Маяцькому. Острог будувався як повноцінне прикордонне укріплення. Тоді ж було закладено першу дерев'яну православну церкву на честь Миколи Чудотворця. Через три роки, в 1648 році, церкву було спалено під час чергового набігу кримських татар.

Фортеця Тор

У 1663 році були прийняті перші спроби збудувати на Торі місто. Створювалося креслення. Але через відсутність хорошої питної води та великої відстані до лісу цей проект не було здійснено.

У 1664 році тут з'явився перший державний солеварений завод. почалося виробництво казенної солі. Було збудовано варниці, комори, з'явилося житло робітників курені та землянки. Будівництво заводу сприяло припливу поселенців, переважно українців, які втекли із західних територій від «Руїни». У сезон на виварці солі могло бути присутнім до 5-10 тисяч людей. Почало формуватись постійне населення. Тоді ж стосовно поселення вперше почали застосовувати найменування «Тор», за назвою, що протікає поблизу річки.

У 1676 році за указом царя Олексія Михайловича поблизу Торських озер була побудована фортеця «Тор», що мала форму чотирикутника зі стінами з дубових та соснових колод заввишки 4 метри та шістьма вежами: чотирма сторожовими по кутах та двома проїзними. Поселення поруч із фортецею стало називатися «Соляним» («Соляним»). Нинішній рік деякими дослідниками вважається офіційним роком народження майбутнього міста Слов'янська. На початок 1677 року тут мешкало вже 245 сімей.

З моменту свого заснування Торська фортеця розташовувалась на території Харківського полку Слобідської України. В 1685 Тор став сотеним містечком (містечком), що утворив Торську сотню. Після від'єднання від нього в 1688 Ізюмського полку до останнього була приписана і фортеця Тор. 1696 року дерев'яна фортеця внаслідок пожежі практично повністю згоріла, але була відбудована заново. А наступного, 1697 року, Тор був спустошений татарами.

В 1708 відновлена ​​фортеця Тор витримала облогу з боку учасників Булавінського повстання — загону козаків на чолі з отаманом Семеном Драним, який незабаром був розбитий під фортецею царським загоном.

18 грудня 1708 року при розподілі Російської імперії на вісім губерній місто Тор було прописано до Азовської губернії, а з 1718 р. відійшов до Київської губернії. У тому ж 1718 році було збудовано нову дерев'яну Миколаївську церкву в ім'я Святителя Миколая. У 1732 році церква мала парафіян 203 двори. Імператорським маніфестом про відміну козацького устрою в Слобідській Україні від 28 лютого 1765 року козацтво було скасовано, з козацьких полков організовані уланські та гусарські, що увійшли до складу Імператорської армії. Полкові та сотенні форми цивільного управління були формально скасовані. На території Ізюмського полку було створено Ізюмську провінцію, яка увійшла до Слобідсько-Української губернії. Імператорським указом від 20 жовтня 1775 року фортеця Тор приєднана до відомства Бахмутської провінції щойно створеної Азовської губернії.

1774 року на березі озера Вейсово закладено дерев'яну Свято-Воскресенську церкву. Церква була освячена у 1775 році після закінчення будівництва. Наступного, 1776 року, збудовано Церкву Введення Пресвятої Богородиці. Введенська церква розташовувалася за фортечною стіною, на центральній площі [13]. Обидві церкви належали Білгородській єпархії.

Солеваріння на Торських озерах ставало збитковим через дешевшу астраханську соль. У 1782 році, після приєднання Криму до Російської імперії за підсумками військової кампанії Григорія Потьомкіна, стало очевидним, що додаткову конкуренцію солі створить ще й кримська. 21 грудня 1782 року азовським начальством було видано указ про припинення виварювання солі та вирубування лісів (для її виварювання) на Торських солеварнях.

Відповідно до указу від 30 березня 1783 року фортеця Тор була виключена з «Відомості артилерії та фортифікації Російської імперії».

Повітове місто

10 квітня) 1783 року за Високим наказом Катерини II було створено Катеринославське намісництво. До нього увійшли території скасованих Новоросійської та Азовської губерній.

22 січня 1784 Тор був перейменований в Словенськ і отримав статус повітового міста Словенського повіту Катеринославського намісництва.

22 листопада 1793 року на прохання купецького товариства засновано міську ратушу.

Заштатне місто

У 1796 році, після смерті імператриці Катерини Другої, згідно з Іменним указом Павла Першого «Про новий поділ держави на губернії», даного Сенату 12 грудня, Слобідсько-Українська губернія відновлена ​​в рамках намісництва зі зміною території: у межах 1765 року. 29 серпня 1797 року територія Словенського повіту повертається до Слобідсько-Української губернії та повністю включається до складу Ізюмського повіту. Слов'янськ стає заштатним містом Слов'янської волості Ізюмського повіту.

У 1802 році стара Введенська церква була розібрана і разом із начинням перенесена на старий міський цвинтар.

У 1827 року військовий лікар А. Я. Яковлєв вперше використовував лікування брудом та купання в озері Рапне для лікування хворих солдатів Чугуївського гарнізону. Через чотири роки, в 1832 році, біля озера було відкрито відділення Чугуївського військового шпиталю (на 200 місць), в якому застосовувалося грязелікування. Цей рік вважається датою заснування Слов'янського курорту.

У 1869 році з'явилася залізнична станція «Слов'янськ» на шляху проходження Південною залізницею.

Географія

Місто розташоване в північній частині області в долині річки Казенный Торець (притока Північного Дінця, басейн Дону). На території Слов'янська розташовані унікальні солона озера карстового походження. Вони розділені між собою невеликими піщаними валами близько 150-200 м завширшки. Озера мають цілющі властивості і є основою санаторно-курортної індустрії міста. Найбільші — озеро Сліпне площею 0,29 км² і глибиною до 2,2 м, озеро Рапне площею 0,22 км² і глибиною близько 7,5 8 площею до Вейсово 1 і Вейсово озеро 19 м. З 1975 року ці озера знаходяться під охороною як гідрологічні природні пам'ятки загальнодержавного значення [10]. Є також кілька інших озер менших розмірів та глибини. Температура води влітку досягає +22+24°C.Рапа соляних озер збагачена сульфатами і має хлоридно-натрієвий склад. На дні Рапного і Сліпого озер знаходяться відкладення лікувальних грязей мулу, переважно сульфідних [8].

Відстань до Донецька: (до війни 2014 року) автошляхами — 119 км, за ж/д & mdash; 110 км. Відстань до Києва: автошляхами — 664 км, за ж/д & mdash; 632 км.

Пам'ятки

У Слов'янську знаходяться краєзнавчий музей, 2 картинні галереї, одна з яких отримала ім'я місцевого уродженця художника П. П. Кончаловського, 5 православних храмів Московського Московського Московського Московського Московського Московського Московського. У 2008 році тут відкрився пам'ятник жертвим масового голоду 1930-х років.

Палац культури залізничників (вул. Вокзальна)Будинок культури та техніки ЗАТ «Бетонмаш» (вул. Солодилова)Будинок культури арматурно-ізоляторного заводу (вул. Центральна) (продано)Будинок культури (вул. Університетська)Відділ РАГС (реєстрації актів цивільного стану) (вул. Г. Батюка)Слов'янський державний педагогічний університет (вул. Г. Батюка)Слов'янський енергобудівельний технікум (вул. Вчительська)Слов'янський технікум Луганського національного аграрного університету (вул. Свободи)Будинок культури ВАТ «Славважмаш» (вул. Дарвіна)Клуб ЗАТ «Славолія» (вул. Свободи)Санаторій «Донбас» (вул. Пушкінська)ЦМЛ (вул. Шевченка)ГБ № 1 (вул. Василівська) ГБ № 2 (вул. Заводська)ГБ № 3 (вул. Донська)Вузлова лікарня на станції Слов'янськ (вул. Малогородська)Слов'янський пологовий будинок (вул. Університетська)Обласна психіатрична лікарня міста Слов'янськ (вул. Нарвська)Пам'ятник підприємцям (Центральний ринок)

Слов'янський курорт

Всього за кілька кілометрів від міста розташовується Слов'янський курорт, один із найстаріших в Україні. До нього включено 3 санаторії: «Донбас», «Слов'янський» та «Ювілейний». Курорт спеціалізується на бальнеогрязевом лікуванні рапою і сульфідними муловими грязями, якими покрито дно солоних озер Рапне, Сліпне, Вейсово та ін. Рапа видобувається з виритих поряд з озерами соляних свердловин і застосовується у формі лікувальних грязей, ванн, душів, фізіотерапії, інгаляції, фітококтейлів, спелеотерапії, гідроколонотерапії. При лікуванні захворювань шлунково-кишкового тракту використовують мінеральну воду з Слов'янського, Західно-Слов'янського і Слов'яногірського родовищ.

Водогрязелікарня і 3 розташовані тут санаторії спеціалізуються на лікуванні захворювань опорно-рухового апарату, нервової системи, системи кровообігу, гінекологічних захворювань, гастритів, загальному оздоровленні організму.

У мистецтві

Слов'янськ згадується в пісні російського композитора А. Н. 

Слов'янськ згадується в пісні «Slavyansk» виконавця «Big Baby Prilepin» з альбому «DONBASSBORN». Трек дістався першого першого рядка на Донбасі на сайті DonNews.don і досі утримує перше місце в топі популярної музики «ВДонбасі», а весь альбом зібрав за неповні три тижні понад двадцять мільйонів прослуховувань на Донбасі.