Гайворон: місто, де жива остання вузькоколійка Європи

У самому центрі України, далеко від туристичних маршрутів, ховається Гайворон — місто, в якому ніби зупинився час. Тут, у тиші невеликого містечка на березі Південного Бугу, дихає минулим не просто архітектура чи вулички, а залізнична артерія, вік якої перевищив століття. Йдеться про вузькоколійну залізницю, аналогів якої вже майже не залишилося ні в Україні, ні в Європі. Гайворон — єдине місто на континенті, де така вузькоколійка не стала експонатом у музеї, а продовжує, хоч і епізодично, жити справжнім життям.

Вузькоколійка шириною 750 мм — релікт живої історії

Історія гайворонської вузькоколійки почалася наприкінці ХІХ століття. Тоді такі залізниці будували по всій Європі, особливо у гірських та важкодоступних регіонах. В Україні, зокрема в Поділля, вузька колія шириною 750 мм стала незамінним транспортним рішенням для перевезення товарів, лісу, сільськогосподарської продукції та, звісно, пасажирів.

У радянський період мережа розрослася до десятків маршрутів: Гайворон — Бершадь, Гайсин, Вапнярка та інші. Це була справжня транспортна система, що сполучає десятки сіл та селищ. Проте з розвитком автошляхів та занепадом промисловості більшість маршрутів закрили. До 2010-х років залишився лише один — і він вів у Гайворон.

Станція Гайворон (фото: Вікіпедія)

Паровоз, який не музейний

Однією з головних визначних пам'яток міста є депо вузькоколійної залізниці, де досі можна побачити справжні паровози, рейки, ручні розворотні платформи, старовинні семафори та робочі вагони. Унікальність у тому, що ці елементи не стали частиною музейної композиції, як більшість країн Європи. У Гайвороні їх можна чіпати, вивчати, фотографувати — і навіть кататися ними, коли запускаються туристичні маршрути.

У 2021 році тут проходив ретро-фест «Поїзд у минуле», і поїзд із паровозом знову рушив маршрутом. Квитки тоді розкупили за лічені години — настільки великий інтерес до справжньої, а не бутафорської історії.

Перегін Бершадь - Гайворон (фото: Вікіпедія)

Міст через Південний Буг та природа навколо

Через Південний Буг у районі Гайворона перекинутий старий залізничний міст. діючий, яким проходять вузькоколійні склади. Цей міст — ще одне інженерне диво, яке збереглося до наших днів. Навколо нього відкриваються мальовничі краєвиди — річка, ліси, поля. Це ідеальне місце для риболовлі, прогулянок та пікніків.

Місцеві ентузіасти та залізничні активісти регулярно влаштовують екскурсії, фототури та майстер-класи. Іноді можна навіть побувати в кабіні паровоза, подивитися, як працює котел, та дізнатися, як керували такими машинами 100 років тому.

Вузькоколійна залізниця Рудниця-Гайворон (фото: Вікіпедія)

Туризм без натовпу

Сьогодні Гайворон не є масовим туристичним напрямом, і це — його перевага. Місто компактне, затишне, з привітними жителями. Тут немає черг і суєти, але є відчуття щирості та справжньої подорожі у часі.

Доїхати можна поїздом чи автобусом — з Кропивницького, Вінниці або навіть Києва з пересадкою. З огляду на розміри міста для огляду визначних пам'яток вистачить одного-двох днів. А якщо пощастить потрапити на ретро-заїзд — поїздка перетвориться на незабутню пригоду.

Пам'ятний технічний знак - паровоз МТ-202 (фото: Вікіпедія)

Ретро-центр для залізничних фанатів

Гайворон поступово стає українським центром залізничного ретро-туризму. Фотографи, блогери, історики, діти та дорослі приїжджають сюди заради атмосферних кадрів та емоцій, яких не знайти у сучасних поїздах. Особливо цінують місце європейці, адже навіть в Австрії та Швейцарії такі вузькоколійки вже стали частиною музеїв та ретро-шоу.

У Гайвороні — все по-справжньому: старі будинки станцій, вагони, мости, навіть форма працівників — це жива пам'ять про епоху, коли залізниця сполучала не просто міста, а долі та життя тисяч людей.

Чи є майбутнє у вузькоколійки?

Незважаючи на обмежене використаннявання, у гайворонської вузькоколійки все ще є шанс на друге життя. Активісти, місцева влада та залізничники обговорюють проекти з відновлення частини маршрутів — у форматі туристичних поїздів вихідного дня. Це стало б новим диханням для міста, робочими місцями для місцевих мешканців та унікальною візитівкою регіону.

На сьогоднішній день діюча частина шляху ще зберігається. У депо можна записатися на екскурсію, а в центрі міста — посидіти у сквері біля пам'ятника паровозу, символу гайворонської історії.

Висновок:

Гайворон — це не просто точка на карті. Це — вікно в минуле, де лунає стукіт коліс по вузьких рейках і пахне вугіллям та мастилом, як сто років тому. Для тих, хто шукає в подорожах автентичність, душу та ностальгію — тут все це є. І поки паровоз не став остаточно пам'ятником, у кожного з нас є шанс встигнути покататися у вагоні, який веде не лише рейками, а й з історії.