Выбрать язык
Чернівці
Герб:
Прапор:
Черновцы
Перша згадка:
1 408
Місто з:
1 206
Чернівці (до 1944 «Чернівці» укр. Чернівці) — місто на південному заході України, за 40 км на північ від румунського кордону. Адміністративний центр Чернівецької області, Чернівецького району та Чернівецької агломерації.
Заснований у XII столітті галицьким князем Ярославом Осмомислом. Фортеця з торгово-ремісничим поселенням називалася Чор або Чорне місто через чорні дерев'яні стіни. Руїни фортеці збереглися на давньоруському Ленковецькому городищі.
Місто є історичним центром області Буковина. З Чернівцями пов'язане життя багатьох діячів, румунської, української, єврейської, російської, молдавської, австро-німецької та вірменської культур.
Географія
Чернівці розташовані на Прикарпатті, на кордоні між Карпатами та Східноєвропейською рівниною, на правому березі річки Прут (на лівому — передмісті Садгора, нині включене до складу міста).
Місто розкинулося на терасах долини річки Прут на висотах від 100 до 250 м над рівнем моря. У північній частині міста до Прута впадає річка Шубранець.
Найбільший парк міста – парк ім.
Клімат
Місто розташоване в помірному поясі, клімат — помірно континентальний з м'якою зимою та теплим літом. Середньорічна температура повітря становить +8,6 °С, найнижча вона у січні (-2,9 °С), найвища — у липні (+19,8 °С). Зима в середньому настає 30 листопада, а закінчується 2 березня; літо розпочинається 16 травня, а закінчується 11 вересня. У середньому за рік у Чернівцях випадає 622 мм атмосферних опадів, найменше – у січні-лютому, найбільше – у червні-липні. Щороку в зимовий період утворюється сніговий покрив, проте його висота незначна.
- Абсолютний мінімум температури зафіксовано 20 січня 1963 р. — −30,7 °С
- Абсолютний максимум температури зафіксовано 20 серпня 1946 р. — 37,7 °С
- Середня швидкість вітру — від 2,9 м/с у серпні до 3,9 м/с у лютому-березні
- Середньорічна вологість повітря — 76%
Туризм та екскурсії
Протягом століть Чернівці сформувалися як місто з унікальною різностильовою архітектурою, багатою культурною спадщиною та толерантною атмосферою. Його планування при значних перепадах у рельєфі створює різноманітність пейзажів, обрій яких ускладнюють куполи храмів різних конфесій та годинникова вежа міської ратуші. У гору від річки Прут тягнуться старовинні вулички, звивисті, зламані крутими поворотами. На пологих терасах вони утворюють густу вуличну мережу прорізану широкими магістралями, які ведуть до Центральної площі Чернівців. Екскурсія старим містом австрійського періоду надасть можливість ознайомитися з архітектурним ансамблем XIX — початку XX століть, який відомий своїми стильними сецесійними будинками, створеними представниками віденської школи модерну Отто Вагнера. Архітектурною перлиною Чернівців по праву вважається ансамбль колишньої Резиденції митрополитів Буковини та Далмації, який 28 червня 2011 року було включено до списку об'єктів всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО.
Із Чернівців можна здійснити цікаві заміські екскурсії. Неподалік міста перебувають 2 із семи чудес України: Хотинська (70 км) та Кам'янець-Подільська фортеці (100 км), а також перлина Українських Карпат — м. Павлоград. Яремче (130 км).
У Чернівцях є близько 20 готелів загальною місткістю понад 1300 місць, які пропонують номери від економкласу до люкс-апартаментів. Майже всіма готелями надаються послуги харчування у власних ресторанах, паркування автомобіля тощо. У місті працюють понад 300 ресторанів, барів, кафе та піцерій на будь-який смак та гаманець: від підприємств швидкого харчування до ресторанів традиційної української та вишуканої французької кухні. У Чернівцях є понад 700 магазинів, близько десяти торгових центрів, а також один із найбільших ринків західної України – «Калинівський», де можна знайти будь-який товар.
27 червня 2011 року 35-та сесія комітету Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО ухвалила рішення про включення до списку Всесвітньої культурної спадщини центрального корпусу університету – колишньої резиденції митрополитів Буковини та Далмації У 2012 році Чернівці визнали найкомфортнішим містом України.
На день міста у Чернівцях ходять безкоштовні тролейбусні маршрути, всім бажаючим пропонують безкоштовні екскурсії по Університету.
Культура
У Чернівцях функціонують 3 театри, обласна філармонія, зала органної музики, численні музеї, 5 кінотеатрів, 41 бібліотека, центральний палац культури та 17 закладів культури клубного типу; культурний відпочинок городян також забезпечують парки та численні сквери.
Театр та музика
Музично-драматичний театр ім. Ольги Кобилянської – колишній харківський Театр Революції, привезений на Буковину. Його репертуар складається з української та зарубіжної класики, вистав сучасних авторів, різних за жанрами. Будівлю театру було збудовано віденськими архітекторами Фердинандом Фельнером та Германом Гельмером, власниками архітектурного бюро «Fellner & Helmer» у 1904—1905 роках і є архітектурним «двійником» театру в німецькому Фюрті.
Крім того, у місті з 1980 р. діє обласний театр ляльок. Його репертуар різноманітний, орієнтований переважно на дитячого глядача, хоча театр поступово розширює свою аудиторію. Театр розташований в історичному «Будинку полковника» — другому кам'яному будинку (після «Будинку генерала») в історії міста.
Музичне життя міста представлене обласною філармонією, яка поєднує майже 80 видів сценічного мистецтва. У філармонії розпочинали свій творчий шлях на професійній сцені народні артисти України Софія Ротару, Левко Дутковський, Назарій Яремчук, Василь Зінкевич, Павло Дворський та ін. Сьогодні тут працюють такі творчі колективи:
- Заслужений академічний Буковинський ансамбль пісні та танцю України (1944 р.);
- Камерний оркестр (1975);
- Концертна група солістів «Музична просвіта» (1953);
- Дует «Писанка» (1990 р.);
- Симфонічний оркестр (1992);
- Камерний хор (1993);
- Естрадна група п/р нар. арт. України Л.Л. Дутковського (1998 р.).
1992 р. в вірменській католицькій церкві відкрили Зал органної та камерної музики — філію обласної філармонії.
Чернівецький краєзнавчий музей
Музей буковинської діаспори
Музеї
- Чернівецький краєзнавчий музей — найбільше зібрання матеріалів та артефактів природи, історії та культури Чернівецької області, багато з яких перекочували з Буковинського крайового музею: колекція стародруків, у тому числі Острозька Біблія Івана Федорова; предметів побуту населення Чернівецької області; цінна колекція пам'яток археології та багато іншого;
- Чернівецький художній музей Сама будівля музею представляє художню цінність: у його оформленні віртуозно поєднуються скульптура, живопис, ліпнина, вітражі, художній метал. ст., буковинських та гуцульських писанок. музею дає можливість простежити розвиток живопису на Буковині, починаючи з XIX ст.;
- Музей історії та культури євреїв Буковини (Театральна пл., 10). Розташований у колишньому Єврейському народному будинку (нині Центральний міський палац культури)., який суттєво відрізнявся від феноменів сусідніх галицького, бессарабського та подільського єврейства.
- Музей народної архітектури та побуту – архітектурно-ландшафтний комплекс, що складається з пам'яток народної архітектури та побуту кінця XVIII – першої половини XX ст. Під відкритим небом відтворено старовинне буковинське село, що налічує близько 35 споруд, перевезених з різних куточків області та реконструйованих у первісному вигляді з відповідним природним оточенням: селянські садиби різних соціальних верств населення, вітряки, кузня, корчма, сільська управа, ін;
- Літературно-меморіальний музей Ольги Кобилянської;
- Літературно-меморіальний музей Юрія Федьковича;
- Меморіальний музей В. Івасюка;
- Музей буковинської діаспори;
- Музей авіації та космонавтики.
Архітектурна спадщина міста
Архітектурний ансамбль Центральної площі
Центр Чернівців уособлює Центральна площа, у минулому площа Ринок (нім. Ringplatz) — серце міста ось уже майже два сторіччя. Ідея створення площі народилася у самого австрійського імператора Йосипа ІІ. У 1786 р. під час відвідин Чернівців він запропонував створити на тодішній південній околиці міста простору площу, де був би ринок. Вже принаймні у перші десятиліття ХІХ ст. площа отримала статус головної, про що вказав імператор Франц I у своєму щоденнику під час подорожі містом у серпні 1817 р.
Архітектурний ансамбль площі Ринок, який почав формуватися на рубежі XVIII—XIX ст., став уособлювати нове обличчя міста. Проте справді європейський вигляд площа набула лише після спорудження тут у 40-х роках ХІХ ст. ратуші, що назавжди закріпила за нею статус центру Чернівців. Вона побудована у стилі пізнього класицизму з високою вежею та внутрішнім двориком. Сьогодні з балкону вежі щодня, рівно о 12-й, на всі чотири сторони міста звучить мелодія пісні C. Сабадаш «Марічка», яку грає трубач у буковинському народному костюмі.
Протягом 1900-1901 років. поряд із ратушею з'явився імпозантний триповерховий будинок дирекції Буковинської ощадної каси, в якому сьогодні знаходиться художній музей. Він був побудований за проектом талановитого учня Отто Вагнера віденського архітектора Губерта Гесснера. Ця будівля справедливо вважається класичним зразком віденської сецесії, однією з найвишуканіших пам'яток модерну в Центрально-Східній Європі.
Архітектурний ансамбль Театральної площі
 |  |  |
 |  |  |
Серед пам'яток зодчества Чернівців особливе місце займає архітектурний ансамбль колишньої Резиденції православних митрополитів Буковини та Далмації, де зараз знаходиться Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича. австрійського кайзера дозволу на будівництво нової резиденції, гідної столиці Буковини.
Резиденцію митрополитів Буковини та Далмації 28 червня 2011 року на 35-й сесії комітету ЮНЕСКО включено до списку Світової спадщини.
Пам'ятники архітектури
- Миколаївська дерев'яна церква (з 1607 р., реставрувалася 1954 р.);
- кам'яна церква Святого Юрія (Георгіївська) на Горічі (1767, у стилі бароко);
- дерев'яна Троїцька церква в Магалі (1774), перенесена в 1874 у Клокучку;
- дерев'яна Успенська церква на Каличанці (1783);
- міська ратуша з двоярусною 45-метровою вежею в стилі ампір (1843—1847, архітектор О. Микулич);
- греко-католицька церква (1821 у стилі ампір; перебудована у 1920-х роках у стилі українського бароко);
- Свято-Духівський кафедральний собор УПЦ МП у стилі пізнього класицизму з елементами візантійського стилю (1844-1864, архітектор Ф. Реллі);
- церква святої Параскеви у псевдороманському стилі, закінчена 1862 р. (архітектор А. Павловський);
- Резиденція митрополитів Буковини та Далмації (з 1956 — одна із будівель Чернівецького університету), архітектор Й. Главка (суміш візантійського, мавританського, романського, готичного стилів з елементами буковинської народної архітектури);
- вірменська католицька церква (1869-1875, архітектор Й. Главка);
- Базиліка Воздвиження Всечесного Хреста (1787-1814)
- Собор святого Миколая Чудотворця (1914-1939)
- корпус Чернівецького університету (1874-1875);
- єзуїтський костел у неоготичному стилі (1893-1894), арх. Й. Ленцер та Л. Кукурудза;
- залізничний вокзал (1898-1909) у стилі сецесій (віденський модерн);
- ансамбль Центральної площі з житловими та громадськими будинками XIX—XX століть;
- ансамбль Театральної площі, що включає:
— Будівля театру (1904-1905, архітектори Ф. Фельнер і Г. Гельмер) в стилі сецесій з елементами бароко, (нині — музично-драматичний театр ім. О. Кобилянської), — Будівля колишньої Торгово-промислової палати (1905-1910), (нині — головний корпус Чернівецького медичного університету), — будівля колишнього Єврейського народного дому (1908), (нині — Обласний палац культури), будівля колишнього Румунського народного дому (1937—1939) — видатний приклад архітектурного модернізму кінця 1930-х років (після 1945 року — Будинок офіцерів; нині — будівля багатофункціонального використання: готель, концертний зал, бібліотека, ресторан тощо);
- ансамбль вулиці Ольги Кобилянської з житловими та громадськими будинками XIX—XX століть у стилі неоренесанс, сецесій, ар-деко, функціоналізм;
- Німецьке консульство (нині — обласна медична бібліотека) (2-а половина XIX століття) — двоповерхова будівля в стилі неоренесанс, цікава, насамперед, своїм інтер'єром: сходовою кліткою та вестибюлем другого поверху, що мають багате оздоблення з червоного дерева, а також вітражами, стилізованими під німецький ренесанс XVI ст.;
- Німецький народний дім (1905-1909) на вул. О. Кобилянської, архітектор Г. Фріч, — неоготична будівля з елементами фахверкової архітектури.