Хмельницький

Хмельницький (до 1954 року — Проскурів ) — місто на заході України. Адміністративний центр Хмельницької області та Хмельницького району (до 2020 року був містом обласного підпорядкування). Промисловий, торговий та культурний центр Поділля та Південної Волині. Розташований на річці Південний Буг.

Географія

Гідрологія міста

Із заходу на схід Хмельницького протікає річка Плоска — притока Південного Бугу, який також протікає містом. Плоска є невеликою річкою у західній частині міста в районі Гречан та прикрасою парку ім. Чекмана вона розтікається як каналів. Південний Буг — друга за величиною річка України, що впадає у Чорне море. Довжина її складає 792 км. Хмельниччині належать верхів'я річки завдовжки 120 кілометрів.

Природно-заповідний фонд

Ботанічні пам'ятки природи: Алея каштана кінського, Бук червоний (вул. Героїв Маріуполя), Бук червоний (вул. Героїв Майдану), Горіх чорний, Липа звичайна.

Дендрологічні парки: «Поділля».

Ботанічні сади: Ботанічний сад Хмельницького національного університету.

Парки-пам'ятники садово-паркового мистецтва: Заріччя, Сквер ім. Т. р. Шевченка, Парк культури та відпочинку ім. Михайла Чекмана, Сад Григорія Сковороди.

Населення

Чисельність населення міста за даними на 1 березня 2015 року становить 265 057 постійних жителів та 267 981 особа готівкового населення, на 1 січня 2019 року населення міста становить 271 263 особи.

Клімат

Місто розташоване в помірно-континентальному кліматі з теплим літом, м'якою зимою та достатньою кількістю опадів. Він сформувався під впливом різноманітних чинників. Головним є географічна широта, з якою пов'язана висота Сонця над горизонтом і величина сонячної радіації. Висота Сонця над горизонтом біля області у червні опівдні сягає 63—65°, у грудні — 16—18°, а рівнодення — 39,5—41,5°. Тривалість дня змінюється від 8 до 16,5 години.

Історія

З давнини до першої згадки про місто

Територія, на якій розташовується Хмельницький, була заселена ще з давніх-давен. велике поселення з матеріалами I століття до н.е. поселення скіфського періоду VII-III ст. до н.е. один у мікрорайоні Заріччя та два на південному сході від мікрорайону Ракове.

Хмельницький має майже 600-річну історію та веде свій початок від невеликого поселення Плоскирів або Плоскирівці, розташованого у місці впадання річки Плоської до Південного Бугу. Дата заснування не відома, що стосується першої згадки, то достовірно можна сказати про існування Плоскірова вже в першій половині XV ст. На той час території Поділля стають причиною суперечки між литовськими князями та польським королівством. Більшість Поділля, включаючи Побужжя, відійшла під владу польської корони. Польський король Владислав ІІ Ягайло у 1431 році роздав вірній шляхті привілеї на володіння землею у Поділля. Серед населених пунктів, що згадуються у документах королівської канцелярії, є поселення Плоскирівці.

У складі Османської імперії та Речі Посполитої

Під час Визвольної Війни 1648—1654 років під проводом Богдана Хмельницького, Плоскіров та його околиці неодноразово опинилися в центрі боїв козаків та польських військ. Місцевість неодноразово переходила з рук до рук ворогуючих сторін.

У 1672 році Плоскіров, як все Поділля перейшло під владу імперії Османа. В 1699 турки пішли з Поділля, Плоскиров знову переходить до Польщі і повертається у володіння Замойських. Плоскирівське населення винищене турками, тож Замойські починають переселяти сюди людей із польської Мазовії та мазурського озера. Так у Плоскірові та найближчих селах з'являються «мазури», вони ж «мазурики»: переселенці, які й утворили основу католицького населення цих поселень.

У складі Російської імперії

5 липня 1795 року була утворена Подільська губернія, що входить до складу Російської імперії. Один із її повітів став називатися Проскурівським із центром у місті Проскурові. Саме у цьому імператорському указі вперше з'являється назва Проскурів. Спеціального указу про перейменування Плоскирова на Проскурів не знайдено.

У 1806 році в Проскурові налічувалося 487 будинків, з яких лише один кам'яний, лавок — 68 дерев'яних та 7 кам'яних, млинів — 2, греко-російська церква, католицька каплиця та дві синагоги. Торгівля проходила щотижня, щоп'ятниці та неділі, кількість ярмарків доходила до 14 на рік. Населення міста становило 2022 мешканці.

1870 року запущено залізничну лінію Жмеринка — Проскурів — Волочиськ. На східній околиці міста збудовано залізничну станцію та вокзал.

Прокладання залізниці сприяло інтенсивному розвитку міста. На рубежі XIX-XX ст. відкриваються великі промислові підприємства, споруджуються житлові будинки, відкриваються нові навчальні заклади. Населення міста зростає майже в 5 разів і 1909 року становило 36 000 жителів. Саме в цей період визначається основний напрямок економічного розвитку міста — на початку XX століття Проскуров стає найбільшим торговим центром Подільської губернії. Торгові та кредитні установи міста обслуговували великий регіон. Особливо важливу роль грав у експортній торгівлі зерном.

Другий чинник, який сприяв бурхливому розвитку міста — розташування у Проскурові військових частин та створення великого військового гарнізону, що було обумовлено вигідним стратегічним розташуванням міста поблизу державного кордону. На початку XX ст. дивізій.

За даними перепису 1897 року, Хмельницький (під час перепису — Проскурів), входячи до складу переважно україномовного Проскурівського повіту, був містом, де відносно переважав ідиш (у переписі — «єврейський»): з 22 855 мешканців міста його рідною мовою6 людина (49,74% населення), українська («малоросійська») — 4425 (19,36%), російська («великоросійська») — 3483 (15,24%), польська — 2824 (12,36%), татарська — 525 (2,30%) ), інші мови — 229 (1,00%).

У складі УНР

У 1917-1920 роках — у складі Української Народної Республіки, а також Української держави (квітень-грудень 1918). У місті кілька разів знаходилися уряд УНР та Директорія (6-21 березня та 16-21 листопада 1919 року, 7-30 червня 1920 року).

У складі УРСР

18 листопада 1920 року остаточно встановлено радянську владу. З грудня 1922 як частина Української РСР у складі Радянського Союзу, центр Проскурівського повіту Подільської губернії.

За даними перепису 1926 року, євреї становили 41,9 % населення міста, українці – 39,0 %, поляки – 9,7 %, росіяни – 7,8 %. Ідиш рідною назвали 38,6 % населення міста, українську — 33,9 %, російську — 16,4 %, польську — 9,6 %.

8 липня 1941 року радянські органи та війська залишили місто, окуповане німецькими військами.

25 березня 1944 року звільнений від гітлерівських військ радянськими військами 1-го Українського фронту під час Проскурівсько-Чернівецької операції:

• 1-ї гвардійської армії у складі: 107-го стрілецького корпусу (генерал-майор Гордєєв, Дмитро Васильович) у складі: 127-ї стрілецької дивізії (полковник Говоров, Іван Павлович), 304-го сд (підполковник Музикін, Михайло Максимович); 2-й гв. повітрянодесантної дивізії (полковник Чорний, Степан Макарович) 47-го ск (генерал-майор Шмиго, Іван Степанович); 9-ї інженерно-саперної бригади (полковник Стонога, Андрій Андрійович).
• 18-ї армії у складі: 141-й сд (полковник Клименко, Олександр Якович) 52-го ск (генерал-майор Перхорович, Франц Йосипович).
• 2-ї повітряної армії у складі: 5-го штурмового авіакорпусу (генерал-майор авіації Каманін, Микола Петрович) у складі: 4-й гв. штурмової авіадивізії (підполковник Левадний, Олександр Сидорович), 264-й шад (полковник Клобуков, Євген Васильович); частини військ 227-ї штурмової авіадивізії (полковник Ложечников, Андрій Олександрович), частини військ 331-ї іад (полковник Семененко, Іван Андрійович), частини військ 208-ї нічної близькобомбардувальної дивізії (полковник Юзєєв, Леонід Миколайович), частина сил 32 нічний бомбардувальної дивізії (полковник Федульєв, Семен Іванович).

Військам, які брали участь у звільненні Проскурова, наказом Верховного Головнокомандувача від 25 березня 1944 року оголошено подяку й у столиці СРСР. Москві дано салют 12-ма артилерійськими залпами зі 124 гармат.

Наказами Верховного Головнокомандувача від 3 квітня 1944 року № 078 та від 24 травня 1944 року № 0135 на ознаменування здобутої перемоги з'єднання та частини, що відзначилися у боях за звільнення міста Проскурова, отримали найменування «Проскурівських».

15 березня 1941 року місто стало центром Кам'янець-Подільської області;

Значно збільшується площа міста, особливо після приєднання приміських сіл Заріччя та Гречани. Виникає кілька заводів всесоюзного значення — трансформаторних підстанцій, «Трактородеталь», радіотехнічний, термопластавтоматів, «Катіон», вступають у дію підприємства індустріально-будівельної, харчової та легкої промисловості. Зокрема, завод трансформаторних підстанцій стає провідним у СРСР із виробництва трансформаторів для залізничного транспорту, завод «Катіон» — один із найбільших у країні виробник конденсаторів, ДП «Новатор» — єдиний у СРСР виробник авіаційної спецтехніки військового призначення. Виникнення таких підприємств перетворило місто Хмельницький на великий промисловий центр України. Значно зросло населення, засновано перший ВНЗ — технологічний інститут (нині Хмельницький національний університет), прокладено перші тролейбусні лінії, збудовано нові мікрорайони. До того ж місто стає важливим військово-стратегічним центром не лише регіону, а й усієї країни.

У період Холодної війни, 1956 року, до обласного центру на постійне місце дислокації прибуває 17-та гвардійська мотострілецька дивізія, а 1961—1964 років — підрозділи 19-ї дивізії з 43-ї ракетної армії радянських військ РВСН. Саме з того часу поблизу Хмельницького та території області розгортаються бойові позиції Міжконтинентальних балістичних ракет. Значною подією, яка доповнює військову сторінку історії міста, стала започаткування у 1970 році Хмельницького вищого артилерійського командного училища, на базі якого у 1990-х роках створено єдину в країні Національну академію Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького.

Сучасний період

Хмельницький XXI століття – місто з розвиненою інфраструктурою, науковий, торговий, культурний та економічний центр Поділля та Південної Волині. Адміністративний центр Хмельницької області.

Економіка

До 1920 року промисловість у Проскурові була представлена напівкустарними підприємствами (тут діяли побудовані до революції тютюнова фабрика, екіпажна фабрика та миловарня).

У 1930-ті роки під час індустріалізації СРСР місто стало промисловим центром.

У 1957—1958 роках було збудовано та введено в експлуатацію Хмельницький завод трансформаторних підстанцій. 1966 року було введено в експлуатацію Хмельницький радіотехнічний завод («Новатор»). 1969 року (імовірно) — завод «Катіон», виробництво конденсаторів, фольги для електролітичних конденсаторів, телевізори. 1971 року було введено в експлуатацію Хмельницький завод термопластавтоматів імені XXVI з'їзду КПРС.

До 1984 року в місті діяли 42 промислові підприємства (що забезпечували 27 % промислового виробництва Хмельницької області).

За даними перепису 2001 року, населення Хмельницького становило 251 077 осіб. Українці становили 88,35% населення міста, росіяни – 7,93%, поляки – 1,96%. Українську мову рідною назвали 88,39% хмельничан, російську – 10,36%.

З початку 1990-х років місто Хмельницький є великим центром ринкової торгівлі.

Хмельницькі підприємства виготовляють чимало промислової продукції України. Для розвитку промисловості тут є сприятливі умови: достатньо трудових ресурсів, нерудних копалин, сільськогосподарської сировини. На їх основі сформувалися галузі харчової (маслосирообробна, цукрова, м'ясна), легкої (взуттєва, швейна, трикотажна, шкіро-галантерейна та інші), машинобудівної промисловості, виробництво будівельних матеріалів (заводи: санітарно-технічних, цементних, цегляних та залізобетонних виробів). Розвинені також деревообробна, паливно-енергетична, хімічна та інші галузі. Важливе місце серед галузей промисловості займає машинобудування. Підприємства цієї галузі випускають верстати, ковальсько-пресове обладнання, трансформатори, інструменти деревини, плуги, сільськогосподарські машини, кабель, електротехнічні вироби. Найбільшими підприємствами області є виробничі об'єднання «Новатор», «Укрелектроапарат», «Катіон», «Термопластавтомат», ВАТ «Хмельницькзалізобетон», ковальсько-пресове обладнання, заводи трансформаторних підстанцій, тракторних агрегатів.

Хмельницький неодноразово очолював список міст України із найсприятливішим бізнес-кліматом та ефективним економічним управлінням.

Транспорт

Автотранспорт

Тролейбус у Хмельницькому є одним із пріоритетних видів громадського транспорту, що покриває як центр міста, так і віддалені від нього мікрорайони. У 2012 році тролейбусами та автобусами підприємства КП «Електротранс» перевезено 39,4 млн. пасажирів.

7 листопада 1929 року в Проскурові почався регулярний рух автобуса.

Залізничний транспорт

1870 року в історії Проскурова сталася подія, яка суттєво вплинула на подальший розвиток міста, — було завершено будівництво залізничної лінії Жмеринка — Проскурів — Волочиськ. Одночасно з будівництвом станції збудовано вокзал. Під час війни 1941—1945 років станційні споруди (зокрема вокзал) суттєво постраждали, у повоєнні роки постало питання про будівництво нового вокзалу. Таким чином, у 1951—1952 роках перший вокзал було знесено, а на його місці збудовано новий. 1984 року відбулася чергова повна перебудова вокзалу.

Важливу роль у транспортній інфраструктурі міста відіграють залізничні зупинки Гречани, Речовий Ринок, Кам'янецький Переїзд, Хмельницький-Пасажирський, Ракове.

Повітряне сполучення

Фактично, авіапідприємство засноване і розпочало самостійну роботу 10 березня 1984 року.

Багато років аеропорт «Хмельницький» не функціонував повноцінно. Колись аеропорт приймав і пасажирські, і вантажні рейси. Але останніми роками тут літали лише Ан-2, що обробляють сільськогосподарські угіддя. У 2012 році аеропорт втратив політний сертифікат.

У 2015 році було оголошено план реконструкції аеропорту. У березні 2019 року відбулися пробні польоти малої авіації. У 2020 році запущено повноцінну роботу малої авіації.

Трамвай

Навесні 1910 року міська влада оголосила конкурс проектів на електрифікацію міста. У конкурсі взяли участь чотири приватні особи, серед яких був купець Давид Ніренберг. Усі обіцяли побудувати в Проскурові електростанцію та прокласти електромережі, але тільки купець після цього проголошувався збудувати ще й трамвай.

Втім, міська влада проект Ніренберга не підтримала і ідею появи в місті трамвайної системи не було реалізовано.

Архітектура

Хмельницькому властиве чітке планування. У центрі міста частково збереглася історична забудова, в тому числі на вулиці Проскурівській.

Будинки Хмельницького (Проскурова) XIX – поч. XX століть — переважно зразки так званого цегляного стилю, у житловій забудові Хмельницького є й адаптації столичних архітектурних стилів, зокрема модерну, а культові споруди міста мають риси класицизму.

Загалом Хмельницький пережив важкі часи у XX столітті — місто значно постраждало під час Другої світової війни, знищено десятки пам'яток архітектури минулого.

Починаючи з 1960-1970-х років забудова міського центру починає набувати більш сучасного характеру, у її розробці беруть участь київські архітектори та художники. Серед найпомітніших будівель другої половини XX століття — будівля драматичного театру за проектом архітектора Клавдії Львівни Юровської, характерна своєрідними архітектурними рішеннями та відзначена архітектурними преміями.

Значні споруди

Незважаючи на досить давню історію, в місті збереглося мало старовинних будівель, що становлять історичний інтерес. Починаючи з 1960-1970-х років забудова міського центру починає набувати більш сучасного характеру, у її розробці беруть участь київські архітектори та художники. Серед найпомітніших будівель другої половини XX століття — будівля драматичного театру за проектом архітектора Клавдії Львівни Юровської, характерна своєрідними архітектурними рішеннями та відзначена архітектурними преміями.

Навчальні заклади

• Хмельницький національний університет
• Національна академія Державної прикордонної служби України імені Б. Хмельницького
• Хмельницький університет управління та права
• Хмельницький торговельно-економічний інститут
• Університет економіки та підприємництва
• Хмельницький економічний університет
• Хмельницький фінансово-економічний коледж Хмельницького економічного університету
• Хмельницький інститут МАУП
• Хмельницька гуманітарно-педагогічна академія
• Хмельницький інститут конструювання, моделювання швейних виробів
• Хмельницький політехнічний коледж
• Хмельницьке музичне училище ім. Заремби
• Хмельницький базовий медичний коледж
• Хмельницький торговельно-економічний коледж Хмельницького кооперативного торговельно-економічного інституту
• Хмельницький інститут соціальних технологій Університету «Україна»
• Хмельницький професійний ліцей електроніки.

Хмельницька консерваторія Павла Польового та Аркадія Малютіна

Музеї та театри

• Хмельницький обласний краєзнавчий музей
• Хмельницький обласний художній музей
• Музей історії міста Хмельницького
• Музей-студія фотомистецтва
• Хмельницький академічний обласний театр ляльок «Дівень»
• Хмельницький музично-драматичний театр імені М. Старицького

Пам'ятники

• Меморіал Великої Вітчизняної війни
• Пам'ятник «Пожежникам Чорнобиля»
• Загиблим в Афганістані та інших локальних війнах
• Богдану Хмельницькому
• Барону Мюнхгаузену
• Пам'ятник жертвам репресій
• Тарасу Шевченку

ЗМІ, друковані видання

• vsim.ua — новинний ресурс № 1 у Хмельницькому — https://vsim.ua
• www.0382.ua — сайт Хмельницького. Містить інформацію про новини, афішу, рекламу, дозвілля, роботу.
• «Поділля-Центр» — обласна державна телерадіокомпанія.
• «TV7+» — міський телеканал, який веде мовлення лише у форматі Т2. Належить народному депутату Лобазюку.
• «33 канал» — телеканал, що веде мовлення в аналоговому форматі 3,5 години на добу та 24 години у форматі Т2. Покриває всю область, частину Вінницької та Тернопільської областей.
• «Місто» — муніципальна телерадіокомпанія.
• «Подільські вісті» — обласна громадсько-політична газета (тираж 135 000 прим.)
• «Газета Поділля» – обласна громадсько-політична газета.
• «Є» – рекламно-інформаційний тижневик. Містить приватні оголошення, рекламу, прайс-позицію, інформацію для підприємців тощо. п. (тираж 48 000 екз.)
• «Проскурів» — газета Хмельницької міської ради та виконавчого комітету (тираж 10 100 екз.)
• Вічко — Веб-камери Хмельницького, громадське відеоспостереження.

Міста-побратими

Знамениті уродженці

• Сергій Вікторович Нагорний – радянський український спортсмен (веслування на байдарках), олімпійський чемпіон (1976), заслужений майстер спорту СРСР.

• Булгаков Олег Миколайович — радянський спортсмен, майстер спорту міжнародного класу з сучасного п'ятиборства. Дворазовий володар Кубка СРСР (1978) особисто та в команді. Переможець VI Спартакіади народів СРСР (1975) у складі команди РРФСР.