Миколаїв

Миколаєв — місто в південній частині України, адміністративний центр Миколаївської області та Миколаївського району. Один із найбільших економічних центрів півдня України.

Поява міста пов'язані з будівництвом кораблебудівної верфі. У ХІХ столітті став центром кораблебудування на Чорному морі, а також центром управління Чорноморським флотом. У другій половині XX століття був одним із найважливіших регіонів радянського суднобудування

Назва

Пам'ятник св. Миколі

Вперше рік будівництва верфі в гирлі Інгула вона мала певної назви. У листуванні князя Г. А. Потьомкіна з М. Л. Фалеєвим та іншими особами верф називалася по-різному: Інгульська верф, Верф на Інгулі, Усть-Інгул і т.д.

Назва Миколаїв відомо з ордера № 1065 князя Потьомкіна Фалєєву від 7 вересня) 1789:

Фаборову дачу називати Спаське, а Вітовку Богоявленське, новозаводську верфь на Інгулі місто Миколаїв .

Місто отримало свою назву на згадку про перемогу, здобуту в 1788 році російськими військами — взяття турецької фортеці Очаків у день покровителя моряків, святителя Миколи Мирлікійського.

Історія

За указом князя Григорія Потьомкіна в гирлі річки Інгул під керівництвом полковника Михайла Фалєєва в 1788 році було закладено верф, навколо якої почало будуватися місто.

Вигляд Миколаєва, кінець XVIII століття

1790 року був спущений з верфі перший корабель — 46-гарматний фрегат «Святий Миколай». Їм було започатковано будівництво в Миколаєві великих вітрильних військових кораблів і визначено основну галузь міста — суднобудування.

Миколаїв будувався за планом, складеним Іваном Старовим — із прямими вулицями та кварталами правильної форми.

Довгий час у Миколаєві дислокувався штаб Чорноморського флоту. Під час Кримської війни він став головною тиловою базою. Більшість підприємств, що створювалися у місті, належали до військово-промислового комплексу, і у зв'язку з цим Миколаїв багато десятиліть було закрито для відвідування іноземцями.

У березні 1816 призначення на посаду губернатора міста отримав адмірал Олексій Грейг. Перебуваючи на цій посаді до 1833 року, він багато зробив для облаштування Миколаєва. У місті було споруджено портові споруди, створено кредитне товариство, активізувалася морська торгівля, з'явився Морський бульвар, розпочалися роботи з освітлення міста, прокладання тротуарів, відкрито чоловічі та жіночі училища, збудовано притулок. 1820 року Грейг заснував у Миколаєві морську астрономічну обсерваторію. У 1826 році він вперше в історії російського флоту створив у Миколаєві штаб, завданням якого була організація бойової підготовки флоту в мирний час і розробка планів операцій під час війни.

Вид на Соборну площу та будівлю гауптвахти; листівка

З 1860 по 1871 військовим губернатором Миколаєва був Богдан фон Глазенап. За його клопотанням найвищим наказом у місті в 1862 році було відкрито комерційний порт для заходу іноземних судів, а місто — для приїзду та життя іноземців. У зв'язку з цим у місті було засновано іноземні консульства. Все це послужило поштовхом до перетворення Миколаєва на великий торговий порт.

Будинок Думи, кінець ХІХ століття

Вже наприкінці XIX століття Миколаївський порт посідав третє місце після Санкт-Петербурга та Одеси за обсягом торгівлі із закордоном, а з експорту зерна, постачальниками якого були степові губернії — перше місце в країні. Сам Миколаїв став великим промисловим центром Півдні Російської імперії.

У 1918-19 роках Миколаїв уперше пережив окупацію іноземними військами. 1920 року тут утвердилася радянська влада.

Центр Херсонської (січень — грудень 1920) та Миколаївської (1920-1922) губерній УРСР. Повітовий (1922—1923), окружний та районний (1923—1925) центр Одеської губернії УРСР, окружний (1925—1930) та районний (з 1925) центр УРСР, районний центр Одеської області (1932—1937). З 1937 р. центр Миколаївської області.

З початком Великої Вітчизняної війни Миколаїв 16 серпня 1941 був окупований. Під час окупації у Миколаєві діяла підпільна диверсійна група «Миколаївський центр». 28 березня 1944 року місто було звільнено від гітлерівських військ радянськими військами 3-го Українського фронту та силами Чорноморського флоту під час Одеської операції, зокрема, а також завдяки десанту Ольшанського. У післявоєнний час Миколаїв став одним із центрів суднобудування СРСР. Судна випускали три суднобудівні заводи — Чорноморський суднобудівний завод, завод імені 61 комунара та завод «Океан».

Географічне розташування

Миколаїв знаходиться на півдні степової зони України. Місто розташоване на півострові, що омивається водами річок Південний Буг та Інгул.

Територія міста складає 260 км.

Миколаїв знаходиться у другому часовому поясі (східноєвропейський час). Зміщення щодо Всесвітнього координованого часу складає + 2:00 взимку (EET) та + 3:00 влітку (EEST). До 1990 року, як і на всій території УРСР, у Миколаєві застосовувався час третього часового поясу (московський декретний час).

Відстань до найближчих великих міст:

• На північ:
  • Кривий ріг — 148 км.
  • Дніпро – 282 км.
  • Харків – 458 км.
• На південь:
  • Одеса — 111 км.
  • Бухарест (Румунія) – 538 км.
  • Софія (Болгарія) – 832 км.
• На схід:
  • Мелітополь — 254 км.
  • Запоріжжя — 255 км.
  • Донецьк – 451 км.
• На захід:
  • Одеса — 111 км.
  • Кишинів (Молдова) — 237 км.
  • Бухарест (Румунія) – 538 км.

Екологія

Екологічні проблеми Миколаєва типові для багатьох міст України: забруднення водойм та річок, атмосфери, підземних вод, якість питної води, шум, управління відходами, збереження біологічного розмаїття на території міста.

Однією з найгостріших проблем залишається питання поводження з твердими побутовими відходами.

У межах міста розташовано 18 об'єктів природно-заповідного фонду загальною площею близько 1184 га (4,5 % міської території):

• Миколаївський зоопарк;
• пам'ятники садово-паркового мистецтва: «Парк Перемоги», парк «Народний сад», «Сквер імені 68 Десантників», «Сквер „Аркасовський“», «Бульвар „Флотський“», «Парк „Ліски“», «Юних героїв», «Парк Юність»;
• ботанічний пам'ятник природи «Сквер Пам'ять»;
• заповідне урочище «Дубки»;
• лісовий заказник «Балабанівка»;
• гідрологічний заказник «Жовтневе водосховище»;
• гідрологічний пам'ятник природи «Турецький фонтан»;
• чотири ботанічні пам'ятки природи «Дуб черешковий».