Торецьк (Дзержинськ)

Торецьк (укр Торецьк; до 1936 року — Щербинівка, в 1936—2016 роках — Дзержинськ) — місто в Бахмутському районі Донецької області України, адміністративний центр Торецької міської громади. До укрупнення Бахмутського, раніше Артемівського району в 2020 році не входив до його складу, будучи містом обласного значення.

Географія

Місто розташоване між залізничними станціями Фенольна близько 7 км (смт. Новгородське) на лінії Костянтинівка — Ясинувата та Магдалинівка близько 1 км (п. Північне) на лінії Костянтинівка — Микитівка.

Історія

XVIII століття

На думку донбаського краєзнавця М. Кулішова, саме в Торецьку, в Скелеватій балці, знаходиться місце, з якого почався задокументований видобуток кам'яного вугілля на Донбасі:

Балка Скельувата в Торецьку (колишній Дзержинськ) — місце першого документально зафіксованого видобутку кам'яного вугілля на Донеччині. Відкриття вугілля в балці Скелеватої із документів Берг-колегії зафіксовано 1721 роком. Цей рік увійшов до історії як рік відкриття Донецького кам'яновугільного басейну. Тут, в 25 верстах від Бахмута в балці Скелеватої, під керівництвом коменданта Бахмутської фортеці Семена Чиркова і керуючого соляними промислами Микити Вепрейського в 1722-1724 роках вироблявся видобуток вугілля на виходах вугільних пластів на денну поверхню.

XIX століття

Біля балок Сухої та Житної Яри з'явилася слобода Зайцево, до 1800 року частина населення слободи переселилась у хутір Щербинівський. Наприкінці 1830-х років Щербинівський та сусідні хутори об'єдналися у село Щербинівка (Залізнянська волость Бахмутського повіту). До середини XIX століття населення Щербинівки становило 457 мешканців. Розвивалася видобуток кам'яного вугілля. На початку 1890-х років збудовано коксовий завод. Напередодні 1916 року в Щербинівці діяло 3 вугільні шахти та 2 промислові підприємства.

1917—1991

У роки громадянської війни (кінець 1918 року) у складі червоногвардійців-щербинівців була сформована кулеметна команда для II Симбірського бронепоїзда, який відзначився при обороні Царицина (нині Волгоград) від військ Денікіна.

1923 року видобуто 1 мільйон тонн вугілля. У перші післяреволюційні роки збудовано палац культури, парк. У 1931 році Центральну шахту перейменовано на шахту імені Дзержинського. У роки 2-ї п'ятирічки утворено трест «Дзержинськвугілля», до якого увійшли такі шахти:

• шахта імені Дзержинського
• шахта імені Артема
• шахта «Північна»
• шахта «Чигарі» («Південна»)
• шахта № 1-1-біс («Торецька»)
• шахта № 11-12
• Щербинівське рудоуправління (низка дрібних шахт).

1 вересня 1936 року тут розпочалося видання місцевої газети.

1936 року трестом «Дзержинськвугілля» видобувало 9 тисяч тонн вугілля щодня. В 1936 Щербинівка виведена зі складу Горлівського району — утворений Дзержинський район (центр – Щербинівка).

27 жовтня 1938 року селище міського типу Щербинівка було перетворено на місто Дзержинськ (на честь Ф. Е. Дзержинського).

28 жовтня 1941 року Дзержинськ було окуповано німецькими військами. 5 вересня 1943 року був звільнений радянськими військами Південного фронту в ході Донбаської операції 51-ю армією у складі: 315-й сд (генерал-майор Куропатенко, Дмитро Семенович) 63-го ск (генерал-майор Кошовий, Петро Кирилович).

30 грудня 1962 року Дзержинськ набув статусу міста обласного підпорядкування.

1970 року населення міста становило 47 тисяч осіб, тут діяли шість вугільних шахт, коксохімічний завод, фенольний завод, завод кислототривких виробів, збагачувальна фабрика, гірничий технікум, медичне училище, музичне училище та ін.

У січні 1989 року чисельність населення становила 50 538 осіб, основою економіки були видобуток кам'яного вугілля, ВО «Металіст», коксохімічний завод, завод кислототривких виробів та завод верстатних вузлів.

Після 1991

У травні 1995 року Кабінет міністрів України ухвалив рішення про приватизацію верстатних вузлів, що знаходилися в місті заводу, АТП-11407, АТП-11478, центральної збагачувальної фабрики «Дзержинська», ремонтно-механічного заводу та заводу кислототривких виробів. У липні 1995 року було затверджено рішення про приватизацію хлібокомбінату, у жовтні 1995 року — рішення про приватизацію управління житлово-комунаного господарства ВО «Дзержинськвугілля».

15 квітня 2014 року місто перейшло під контроль самопроголошеної «Донецької Народної Республіки». 21 липня 2014 року місто повернулося під контроль України.

5-поверховий житловий будинок після обстрілу під час вторгнення2 року

Загиблі громадянські люди на вулицях Торецька після російського обстрілу

16 жовтня 2015 року міська рада, в ході реалізації Законів про декомунізацію, ухвалила рішення про перейменування Дзержинська на Торецьк за назвою річки Кривий Торець. Верховна рада України ухвалила рішення про перейменування 4 лютого 2016 року.

12 травня 2017 року у місті було створено військово-громадянську адміністрацію.

Економіка

Фенольний завод (2010)

Вугільна промисловість (ДКГ «Торецьквугілля», шахта «імені Святої Матрони Московської») — видобуток вугілля у 2003 році — 854 тисячі тонн, хімічна (Дзержинський фенольний завод — смт Новгородське, виробляє нафталін, феноли, іншу продукцію з відходів коксохімічного виробництва; коксовий завод; завод кислототривких виробів) промисловість, машинобудування (ПО «Металіст», Новгородський машинобудівний завод & «Галея» — монопольний постачальник високовольтної кабельної продукції для вітроенергетичних станцій України).

Видобуток вугілля ведеться у складних гірничо-геологічних умовах із постійним збільшенням глибини розробки, на 80 %. відбійними молотками.

На базі колишньої філії полтавського оборонного підприємства, яке розміщувалося в місті, створено ТОВ «Дзержинський приладобудівний завод», яке випускають унікальні високоточні прилади — витратоміри рідин, навігаційне та оптичне обладнання.

У місті видаються дві газети «Дзержинський шахтар» з 1936 року та «Дзержинський повіт», також працює свій канал КП «ТРК-8».

Транспорт

Міськелектротранспорт: тролейбус. Кількість маршрутів з початкових двох у 1985 році зросла до трьох у 1991 році та до чотирьох з 1994 року.

Депо (проспект Шахтарів) — Залізне (шахта імені Артема) Депо (проспект Шахтарів) — шахта «Торецька» Автовокзал — шахта «Торецька»

У вересні 2007 року зняли останні тролеї між депо та мікрорайоном, після чого тролейбусне управління було ліквідовано. Замість тролейбусів почали ходити маршрутні таксі, а з кінця 2007 року до тролейбусного депо надійшло 11 нових автобусів «Руслан» (Dong Feng).

Фінанси

Експорт товарів у 2003 році — 1,3 млн. доларів. Обсяг наданих послуг у 2003 році — 19,3 млн. гривень. Коефіцієнт безробіття — 2,8%. Середньомісячна зарплата у 2003 році — 434 гривні.

У рейтингу міст Донецької області за рівнем соціально-економічного розвитку за результатами роботи за 2010 рік Дзержинськ посів 18-е місце з 28 (2-20 2008 —

Освіта

Загальна середня освіта у місті підпорядкована Міському відділу освіти Торецької міської ради Донецької області. Працюють три навчально-виховні комплекси: школа-гімназія (колишня ЗОШ № 1), школа-дитячий садок № 1 (колишня ЗОШ № 18) та школа-ліцей (колишня ЗОШ № 6), а також спеціалізована загальноосвітня школа 1-3 ступенів навчання № 3 з поглибленим вивченням ступенів навчання; 7 шкіл 1—2 ступенів навчання; загальноосвітня школа-інтернат I-III ступенів, вечірня загальноосвітня школа 2-3 ступенів навчання. У 2009-2010 навчальному році в 21 школі міста навчалося 5200 дітей, а в 1981-1982 у 24 шкілах навчалося понад 10 000 учнів.

Професійна освіта у місті представлена навчальними закладами: Донбаський державний коледж технологій та управління, Торецьке музичне училище, гірничий ліцей (колишнє училище №89), Професійно-технічний ліцей (колишнє училище №73).

Діють Торецька станція юних техніків, Центр дитячої та юнацької творчості, дитячо-юнацька спортивна школа.

Соціальна сфера

Палац культури «Україна» (2010)

8 лікарень (1215 ліжок, 190 лікарів), 9 загальноосвітніх, 14 середніх та 2 початкові школи (14 700 учнів, 800 педагогів), гірничий технікум, будівельний ліцей, музичне училище, 22 бібліотеки, 1 стадіон. Свято-Макаріївський храм (центральний храм Торецького благочиння, 2004 року відзначив сторічний ювілей).

Культура

У перші роки після Жовтневої революції 1917 року у Щербинівці було збудовано палац культури. 1973 року при палаці культури «Україна» було засновано музей історії Дзержинська, якому 1992 року було присвоєно звання «народний». За роки існування палацу культури, окрім музею, у ранній час у ньому розташовувалися ляльковий театр, циркова студія, гурток художньої гімнастики, балетна школа. У травні 1977 року в ДК «Україна» виступав із концертом Володимир Висоцький, який на той час гастролював Донбасом.

Почесні громадяни

Почесний громадянин Торецька — почесне звання, встановлене на відзначення високих досягнень жителів міста Торецька Донецької області у всіх галузях промисловості, транспорту, будівництва, культури та спорту з метою увічнення їхніх заслуг. Особи, яким присвоюється це почесне звання, заносяться до Книги Пошани громадян міста та отримують посвідчення «Почесний громадянин міста Торецька». Рішення ухвалено Торецькою міською радою за № 219 від 25 серпня 1965 року.

З 1965 року звання Почесного громадянина Торецька удостоєно 32 мешканці міста.

Галерея

Церква Макарія у Торецьку

Стадіон «Торецький Авангард»

Північне (раніше Кірове) біля Торецька (раніше Дзержинська). Будинок за адресою Сонячна вулиця,1.

Палац культури України

Інтер'єр Палац культури України

Здания в центрі міста

Торецький фенольный завод

Залізнична станція Торецька (ст. Фінольна)

Пам'ятник скорбящей матері

Скелеватая балка у шахти «Нова»