Хотинська фортеця

Хотинська фортеця (Хотинська фортеця) — важливий історичний об'єкт України, розташований у Буковині та знайомий багатьом глядачам за радянськими фільмами «Захар Беркут» та «Д'Артаньян і три мушкетери». Наразі фортеця входить до складу історико-культурного заповідника «Хотинська фортеця» та знаходиться під охороною держави. Це самобутній куточок України, де оживає історія, чому сприяє проведення різних історичних фестивалів, коли актори та прості гості стріляють із лука, беруть участь у битвах, а потім усі разом бенкетують за довгими накритими столами.

Назва Хотін, найімовірніше, походить від слова «хотіти». Ця давня фортеця на важливих транспортних магістралях у багатому краї, за 20 км від Кам'янця-Подільського, була бажаним об'єктом багатьох завойовників.

Історія

Археологам, які проводять розкопки за межами фортеці, вдалося з'ясувати, що слов'яни селилися тут із VIII століття. Великого розквіту Хотин досяг за часів Київської Русі, коли місцеві жителі почувалися впевнено завдяки охоронній дружині, розміщеній у фортеці. На той час територія міста Хотин досягала 20 гектарів.

Одна з найграндіозніших битв пізнього середньовіччя – Хотинська війна 1621 року, коли українські козаки та польські війська завдали руйнівної поразки турецької армії, стала переломним моментом в історії Західної Європи, ознаменувавши початок розпаду Османської імперії.

На початку XI століття Хотинська фортеця була однією з перших споруд у ланцюзі оборонних укріплень київського князя Володимира Великого. Невелика дерев'яна фортеця на місці стародавнього поселення неодноразово перебудовувалась і збільшувалася, і до XIII століття стала важливим форпостом Галицько-Волинського князівства, який охороняв Дністровську переправу.

З приходом монголо-татар, князь Данило Галицький замінив дерев'яні стіни кам'яними фортеці в XIII столітті. А воєвода Стефан у XIV столітті, коли Хотін увійшов до складу Молдавської держави, добудував нові мури, підняв рівень двору та розширив територію фортеці. Фортеця була поділена на дві частини: північний двір командування та південний гарнізон. Під замком викопали глибокі підвали, які служили казармою для воїнів.

Завдяки своєму розташуванню, Хотін швидко став центром розвитку промислів та торгівлі. Тут регулярно проводилися гучні ярмарки, що збирали купців Європи, поки князівство, яке на той час належало полякам, не захопили турки.

На спаленому Поділлі, що димить, українські козаки об'єдналися з польським військом, щоб «не поділяти б сили, щоб ворога здолати на тій землі або померти».

У вересні 1621 багатотисячна турецько-татарська армія оточила Хотинську фортецю. Літописці писали: «(дня п'ятогонадесять септеврія) скоро зійшло сонце, турки та татарі з трьох боків навернули, багато з гармат та іншої дрібної зброї палили, так що сама земля тряслася і горіла. Чимало ж людей загинуло, гнаних на напад за звичаєм худоби. Але Бог Всесильний за добротою своєю вразив напад з усіх боків суєтно і безуспішно, наших же з небагатьом ушкодженням. Зі штурмом упустивши турків і татарів 30 і 3 тисячі, з превеликим соромом на відступ затрубив ворог».

Запеклі бої тривали цілий місяць, турки втратили 80 000 чоловік, але відважні захисники Хотинської фортеці відстояли свою твердиню. 8 жовтня 1621 був підписаний договір про перемир'я, що змусило Туреччину відмовитися від подальшого завоювання Європи. Після укладання миру дві могутні фортеці по обидва береги Дністра – Хотинську та Кам'янець-Подільську – повернули молдавським владикам, хоча з відходом орди вони почали втрачати своє оборонне значення.

Сьогодні Хотинська фортеця є державним історико-архітектурним заповідником України, поряд із Білгород-Дністровською фортецею та Луцьким замком.

Практична інформація

Хотинську фортецю відкрито щодня з 9.00 до 18.00.

Як дістатися: поїздом до Кам'янця-Подільського (27 км), потім автобусом або маршруткою.
*У травні у стінах фортеці проводиться щорічний фестиваль історичної реконструкції середньовіччя «Битва націй».
Сайт фестивалю: www.battleofthenations.com .ua