Печера Атлантида

Карстова печера Атлантида — горизонтальна гіпсова печера, яка відноситься до карстових утворів лабіринтового типу. Є унікальним джерелом світового природного багатства через численні вторинні кристалічні утворення. Печера знаходиться в Україні на території Національного природного парку «Подільські Товтри». У печері три сполучені яруси, загальна протяжність — 2525 м, площа — 4440 кв. м.

Загальна інформація

Стіни печери обвішані кристалами і в кожному залі мають свої відтінки, надаючи незвичайної краси кристалам. Тут живуть кажани та «ростуть» маленькі геліатити — кам'яні квіти. Через різноманітність розмірів, форм та кольорів кристалів печеру «Атлантида» називають природним мінералогічним музеєм.

Печера освітлена та обладнана для відвідування екскурсійних груп. Для безпечного відвідування печера обладнана зручним входом, а також доріжками, сходами, поручнями, містками.

Обладнані печери дуже гарні завдяки освітленню, навіть якщо ви фанат відвідування необладнаних печер, хоч раз варто відвідати добре освітлену печеру, щоб оцінити її велич у найдрібніших деталях.

Атлантида — це печера з гарним оздобленням: сталактитами, сталагмітами, сталагнатами, унікальними натічними утвореннями. Яка зачаровують своєю красою та унікальністю. Розміри гіпсових кристалів коливаються від кількох міліметрів до 1,7 метра.

Історія

Формування печери Атлантида почалося ще наприкінці неогенового періоду за умов, коли нинішня глибока долина річки Збруч ще існувала, а долина Дністра перебувала у зародковому стані як широкої рівнини. По тріщинах в гіпсовій товщі рухалися напірні води, діяльність яких перетворювала тріщини у великі карстові канали. Врізання долини Дністра та його лівих приток (у тому числі і Збруча) призвело до розтину гіпсової товщі та печерної системи, основні риси якої вже були сформовані. Настав етап дії вільних водних потоків супроводжувався накопиченням товщі пухкого заповнювача і початком обвалу-і провалоутворення. У разі слабопроточних підземних озер виростали гіпсові кристали. Подальше поглиблення річкових долин спричинило повне осушення печери, і вже тривалий час вона існує в умовах, подібних до сучасних.

У 50-х роках у схилі долини було закладено кар'єр з видобутку гіпсу. Довго він не проіснував, тому що у вісімнадцятиметровій товщі гіпсу виявилося безліч великих і малих порожнеч. У стіні кар'єру залишалося кілька печерних отворів, які тривалий час не привертали нічиєї уваги.

У 1968 р. юні київські спелеологи обстежили ці отвори. За одним із них опинилася невелика печера, що закінчувалася замитими глиною глухими кутами. Щоб розкопати хід, який видався спелеологам перспективним, знадобилося кілька експедицій.

Влітку 1969 року Рогожников приїжджає із черговою групою дітей. У цій групі був дуже неслухняний хлопчик Мишко, бо Валерій Янович любив дисципліну, за різні провини він карав дітей «трудотерапією». Він відсадив Мишу окремо від групи в невеликий грот, дав йому в руки лопатку та поставив завдання – «КОПАТИ!!!».

Вік дітей, на час проведення експедиції, становив від 12 до 16 років. Мишко образився і на Валерія Яновича, і на всіх дітей, і звичайно нічого не копав, а лише ображено стукав лопаткою по глині. Через деякий час діти почули жахливий крик.

Крик долинув із темного грота, де «відбував покарання» їхній товариш. Всі зрозуміли, що кричить Мишко і побігли до нього, щоб подивитись, що сталося, але Миші там не виявилося… Почалася паніка! Діти вирішили повідомити про таємничу зникнення Валерія Яновича, як раптом з глибини темного грота до них долинув глухий звук. Діти дізналися голос Миші і кинулися йому на допомогу.

У гроті за каменем вони побачили невелику дірку в глиняній підлозі. Саме звідти й долинав голос хлопчика. Усі як «горох» посипалися в цю дірку, подолавши повзком невелику відстань, вони потрапили до величезної зали, в центрі якої лежав камінь, на ньому стрибав Мишко з лопаткою і кричав: «Радість! Радість! Радість!».

Ось так випадково відкрився вхід до однієї з найфантастичніших печер планети, що отримала назву «Атлантида», а зал з великим каменем, в який провалився Мишко, відповідно отримав назву — «Радість».

Опис печери

Будова печери Атлантида задоволенапро складне. Основу просторової структури становлять широкі та високі галереї нижнього ярусу – так звані магістралі, утворені потужними локалізованими підземними потоками. На цьому рівні, в нижній частині гіпсової товщі, розташовані нижчі ходи, названі «підвалами». Вони відходять від магістралей убік, утворюючи місцями невеликі лабіринти. На перетині магістралей між собою та з ходами другого ярусу розташовані великі зали, такі як Динамо, Підкорювачів, Київських спелеологів. Їхня площа досягає 400 м², висота — 12 м.

Ходи другого ярусу печери закладені на 8-9 м вище. Вони значно вже магістралей (1-1,5 м), але високі і чітко відбивають системи тектонічних тріщин, якими розроблялися. Ці ходи починаються зазвичай від магістралей в обидві сторони, закінчуючись сліпими глухими кутами. На деяких ділянках ходи другого ярусу утворюють лабіринтові сітки між магістральними галереями. По них можна перейти з однієї магістралі до іншої, за що ярус і отримав назву — перехідний.

Третій ярус печери залягає ще на 3 м вище, майже під самою покрівлею гіпсового шару. Він представлений лише двома невеликими ходами.

Морфологія ходів, галерей та залів «Атлантиди» мало порушена процесами руйнування та має чіткий скульптурний вигляд. Аналіз просторової структури печерної системи та її морфологічного вигляду дозволяє відновити важливі особливості руху підземних вод у геологічному минулому, розібратися у походженні печери та в історії її розвитку.

Винятково цікаві й вторинні відкладення у печері. Вони представлені різними генетичними типами.

Гравітаційні відкладення пов'язані з обвалами породи в покрівлі порожнини (частковим обваленням) та провалами (повним обвалом перекриття печери). Обвально-гравітаційні відкладення представлені уламками та брилами гіпсу на підлозі печери, а провально-гравітаційні представлені великими провальними тілами, що складаються з брил і залягають над гіпсами глинистих відкладень. Такі провальні тіла розчленовують печерну систему окремі фрагменти.

Водно-механічні опади утворюються при відкладенні механічних частинок, що тягнуть воду. Пухкий заповнювач потужністю 2-5 м залягає у ходах, галереях та залах магістрального ярусу. Шурфування заповнювача показало, що будова його розрізу досить складна. Чергові шари глини, алевриту, піску та гальки відображають зміни гідрогеологічних умов у масиві за останні 700-800 тисяч років. Так, наприклад, вивчення розмірів частинок в осадах дозволяє реконструювати швидкості та витрати потоків, що діяли у печері в період накопичення шару. Вивчення ж мінерального складу зерен дає можливість простежити шляхи їх перенесення та виявити галузі харчування тощо.

Хемогенними називають відкладення, що утворилися хімічним шляхом при випаданні осаду з розчину. Ці відкладення є найбільш видовищними та ефектними пам'ятками печери «Атлантида». Величезна різноманітність гіпсових кристалів, що виросли на стінах і склепіннях печери в умовах озер, перенасичених сульфатом кальцію, робить печеру унікальним мінералогічним музеєм. Від найтонших голочок, що утворюють мініатюрні, але густі чагарники, до величезних, в 1,5 м довжиною, кристалічних агрегатів — такий діапазон розмірів гіпсових кристалів у цій печері. Багатство мінералогічних форм і забарвлень кристалічних утворень здатне вразити як досвідченого, і недосвідченого спостерігача. Емоції та асоціації, що виникають побачивши цих чудових творінь природи, певною мірою передають назви, дані першовідкривачами гротам і залам,- Ніжність, Квітів, Золотої осені, Червоних маків, Снігової королеви, Храм Богів...

Детальні карстолого-спелеологічні дослідження, проведені в печері Атлантида Інститутом геологічних наук АН УРСР та його досвідченим підприємством, дали чимало цінної наукової інформації про закономірності розвитку печер, історію геолого-геоморфологічного утворення території. Історія розвитку самої печерної системи є основою вивчення величезних гіпсових печер Придністров'я, розташованих у сусідній Тернопільській області.

Туристам

Наразі печера Атлантида займається Хмельницьким спелеоклубом, який влаштовує сюди екскурсії. Під час походу Вас супроводжуватимуть досвідчені спелеологи, які розкажуть дивовижні історії про печеру Атлантида, познайомлять із залами та галереями підземного царства. Орієнтована тривалість екскурсії 1,5 години.

Замовити екскурсії можна за телефонами: 067 999 2 777, 096 355 1 255

сайт: atlantida-speleo.com.ua

Печера розташована у Кам'янці-Подільському районі Хмельницької області на території національного природного парку «Подільські Товтри» у с. Завалля.

Як дістатися

Від Кам'янця-Подільського автобусом чи автомобілем до с. Завалля.

Розклад руху автобуса «Кам'янець-Подільський — Кудрінці» (до с. Завалля):
09:35, 14:00, 17:40 час у дорозі 1 год 20 хв