Замок Паланок

Замок Паланок, або Мукачівський замок(укр. замок Паланок; угор. Munkácsi vár; русин. Паланський варош), — замок у місті Мукачево у Закарпатській області України, розташований на горі вулканічного походження заввишки 68 метрів, займає площу 13 930 м².

Точна дата заснування замку невідома, вперше він згадується у документах, що датуються ХІ століттям.

Історія

З 1396 по 1414 роки замком володів князь Федір Коріатович, який одержав його разом з іншими довічними володіннями в обмін на передачу прав на Подільське князівство угорському королю Сигізмунду. Він зміцнив замок і значно збільшив його розміри, перетворивши на свою резиденцію. Тоді ж у скелі було вирубано 85-метрову криницю.

Протягом XV-XVI століть замок знаходився в руках різних правителів, які проводили подальші роботи з його зміцнення та будівництва. На той час в оборонній системі замку було 14 веж, у його верхній частині був великий палац. У 1423 р. власником замку став сербський деспот Георгій Бранкович. У 1439 р. замок перейшов до Ласло Палоці (Palóczy László). А 1445 р. його власником став генерал Янош Хуньяді.

У 1633 році Мукачівський замок з правом наслідування придбав трансільванський князь Дьордь I Ракоці. Князі Ракоці перетворили замок на столицю свого князівства і володіли ним до 1711 року, коли після поразки у повстанні згідно з Сатмарським мирним договором всі володіння княжого роду були конфісковані Габсбургами.

Після смерті Дьордя І в 1648 році його вдова, Жужанна Лорантфі, споруджує Середню і Нижню тераси, а також зовнішнє оборонне кільце. 1649 року в замку побували посли гетьмана Богдана Хмельницького, які вели переговори з Дьордом ІІ Ракоці про спільні воєнні дії проти Польщі.

1672 року в замку оселилася вдова князя Ференца І Ракоці Ілона Зріньї (Олена Зрінська).

У 1685-1688 роках Мукачівський замок став одним з ключових опорних пунктів боротьби трансільванського князівства з владою Габсбургів, якою керував другий чоловік Ілони Зріньї Імре Текелі. Після поразки у Віденській битві (1683) османські війська та куруці Текьолі поступово відступали під натиском військ імператора Священної Римської імперії та короля Угорщини Леопольда I углиб Трансільванії, здаючи один замок Ракоці за іншим. У листопаді 1685 року генерал Зігберт фон Гайстер захопив Ужгородський замок, після чого підступив до Мукачівського і оточив його — княгині довелося очолити гарнізон, що складається з 2,5 тисячі бійців:

У роки давні Ілона Зріні прапор свободи піднімала тут!

—

10 березня 1686 року до замку підійшли нові австрійські сили на чолі з генералом Енеєм Капрара. Облога тривала сім місяців — незважаючи на чисельну перевагу супротивника, гарнізон відбивав усі атаки. Щоб підняти бойовий дух війська, княгиня з'являлася на бастіонах разом із десятирічним сином, майбутнім князем Ференцем II Ракоці. Наприкінці 1686 року австрійці відступили, однак у 1687 році знову розпочали облогу, якою керував генерал Антоніо Карафа.

Зрештою, отримавши підроблений «лист від чоловіка», сфабрикований керуючим княжими маєтками, княгиня Ілона вирішила здатися. 17 січня 1688 року вона підписала капітуляцію.

На початку XVIII століття замок Паланок знову став центром воєнних дій між куруцями та лабанцями — прихильниками габсбурзького панування. У 1703 загони куруців під керівництвом князя Ференца II Ракоці звільнили від австрійських військ спочатку місто Мукачево, а потім і сам замок. У 1711 році згідно з Сатмарським мирним договором всі володіння Ференца II Ракоці перейшли до імператора Йосипа I: Мукачівський замок склав зброю одним з останніх, вже після підписання капітуляції.

Після перемоги австрійців замок зазнав перебудови, але колишнього стратегічного значення вже не мав. Габсбурги передали його своїм васалам Шенборн. У 1782-1896 роках тут знаходилася політична в'язниця спочатку Священної Римської, потім Австрійської імперій. Протягом понад 100 років тут перебували ув'язнені понад 20 тисяч в'язнів. У липні 1847 року замок-в'язницю відвідав угорський поет Шандор Петефі.

У 1896 році в'язниця була ліквідована, після чого замок поступово руйнувався і занепадав.

У період Чехословацької республіки у замку було розквартовано війська. Після того, як територія Підкарпатської Русі (Карпатська Україна) була анексована Угорщиною на початку Другої світової війни, у замку розмістилися угорські війська.е сили.

Після закінчення війни згідно з договором від 29 червня 1945 року території колишньої Підкарпатської Русі увійшли до складу Української РСР, після чого у замку розмістилося профтехучилище.

Починаючи з 1960 року у Мукачівському замку знаходиться історичний музей.

1998 року у дворі замку було встановлено пам'ятник князю Федору Коріатовичу роботи скульптора Василя Олашина (бронза, 200x95x80 см). Наслідуючи існуючі забобони туристи залишають монети біля підніжжя пам'ятника і намагаються доторкнутися до великого або вказівного пальця «княжої руки», тим самим поліруючи бронзу до блиску і поступово витончуючи її шар.

У 2022 році був встановлений Тризуб замість угорського турулу.

У кіномистецтві

У замку та біля нього знімалися сцени кількох фільмів:

• 1967 — «Підірване пекло» (Кіностудія імені М. Горького, реж. Іван Лукінський)
• 1969 — "Каратель" ("Мосфільм", реж. Манос Захаріас)
• 1976 — «Табір йде в небо» (епізод біля криниці)
• 1988 — «Година повного місяця» (реж. Арунас Жебрюнас).