Золоті ворота Києва

Золоті ворота у Києві – знакова пам'ятка та один із відомих символів міста. Відреставрована споруда, зведена за правління князя Ярослава Мудрого, прикрашає центр столиці України. Пам'ятник розташовується у ландшафтному сквері біля перетину вулиць Ярославів Вал і Володимирська, неподалік архітектурного ансамблю Софійського собору, збудованого одночасно з міськими укріпленнями на початку XI століття.

Київські Золоті ворота є потужною прямокутною триярусною вежею, складеною з рожевої цегли-плінфи та гранітних валунів, скріплених цемянкою – розчином з додаванням товченої цегли. Ця будівельна суміш не втратила міцності за минуле тисячоліття: будівельники додавали в заміс тисячі курячих яєць, білки намертво «схоплювали» цеглу. Переконатися в надійності кладки можна, оглянувши автентичні фрагменти будівлі, що збереглися. Ворота прорізали земляний вал, укріплений дубовими мурами.

Після нашестя монголів у 1240 році, зруйновані храми та стародавні пам'ятки Києва кілька століть лежали у руїнах. Зруйновані Золоті ворота засипали землею, випереджаючи обвали потрісканих цегляних арок і стін. Пам'ятник було відновлено у 1982 році, до святкування 1500-річчя міста, ще одну реставрацію провели у 2007 р. Сьогодні Золоті ворота – найпопулярніший туристичний об'єкт у Києві. Тут діє музей, у розташованому поруч сквері встановлено пам'ятник Ярославу Мудрому, який наказав звести цю твердиню.

Історія Золотих воріт у Києві

Наприкінці X століття першопрестольному Києву стало тісно в межах так званого міста Володимира, збудованого на плато, що височіє над торговим Подолом. Великий князь Ярослав Володимирович наказав розширити столицю на південь, у «полі поза містом». Місто Ярослава, площею близько 80 гектарів, було обнесене 12-метровим земляним валом з дубовим частоколом на гребені та дерев'яними вартовими вежами.

Добре укріплений парадний в'їзд до столового міста Київ був зведений у 1017-1024 роках. Перша згадка про ворота міститься в літописах під 1037 роком. У «Слові про закон і благодать» митрополит Іларіон називає ворота Великими, але не Золотими. Ймовірно, ця назва з'явилася через кілька років, коли купол увінчаної надбрамної вежі Благовіщенської церкви покрили золотом. За переказами, стулки воріт теж були обшиті золоченими залізними листами. Популярна версія про те, що свою назву пам'ятник старовини успадкував від Золотих воріт Константинополя.

Існує легенда, що стулки воріт були привезені з кримського Корсуня (Херсонеса) як трофей. Польський король Болеслав Хоробрий, родич князя Ізяслава Ярославича, прибув під Київ із військом, щоб допомогти Ізяславу повернути київський трон. Союзники свій план здійснили, і король на знак перемоги вдарив по сталевим стулка Золотих воріт своїм мечем, при цьому лезо защербилося. Можливо, саме цей меч, прозваний «Щербинець», тепер зберігається в одному з музеїв Кракова.

Зовнішній фасад Золотих воріт прикрашало мозаїчне чи фрескове зображення Богоматері. Літопис згадує, що до нього звернувся київський князь Ізяслав Мстиславич перед битвою з раттю Юрія Долгорукого у 1151 році. «Вона нехай розсудить нас», – сказав Ізяслав, вказуючи на образ Богородиці.

Головні ворота Стародавнього Києва звернені на південь. Вечорами арочний вхід перекривався сталевими ґратами. Перед в'їздом існував глибокий рів завширшки 15 метрів із підйомним мостом. Нині на його місці пролягає коротка вулиця – Золотоворітський проїзд.

У 1240 році монгольські війська під керівництвом хана Бату, онука Чингісхана, штурмом оволоділи Києвом і вщент спалили непокірне місто. Літопис повідомляє, що монголи прорвалися з боку Лядських воріт, де укріплення були найбільш уразливими. Здолати Золоті ворота «в лоб» їм не вдалося. Можливо, саме тому завойовники зруйнували їх після того, як упав останній захисник.

З того часу про Золоті ворота в Києві хроніки не згадували кілька століть. Лише у 1584 році львівський купець та мандрівник коротко описав руїни у своєму щоденнику. Збереглося кілька гравюр голландського художника Абрахама ван Вестерфельда, який зобразив величні руїни 1651 року. Ці роботи дуже допомогли реставраторам відтворити вигляд Золотих воріт.

Сучасний вигляд Золотих воріт

У рамках підготовки до 1500-річчя Києва у місті проводилась масштабна реконструкція пам'яток старовини. Над залишками Золотих воріт було вирішено звести копію укріплень, що надійно приховала фрагменти стін, що збереглися. Для будівництва спеціально зготували давньоруську цеглу — плоску рожеву плінфу, що відповідає розмірам матеріалу справжньої кладки. Відтворено триярусну зубчасту вежу з бойовими майданчиками для лучників, фрагменти стін по північній та східній сторонах воріт. Тут добре видно зроблені з колод кліті, які заповнювалися ґрунтом, викопаним із зовнішнього захисного рову.

Під час розкопок, які передували будівництво, було виявлено кубики смальти, шматочки штукатурки зі слідами фресок та глеки-голосники – резонатори зі склепінь церкви Благовіщення. У відтвореному надбрамному храмі викладено мозаїчну підлогу, вікна прикрашені вітражами.

Стулки зовнішніх та внутрішніх воріт обмежують склепінчастий проїзд довжиною 26 м та шириною 6,5 м. Тут влаштовуються камерні спектаклі та вистави.

У приміщеннях Золотої брами розташувався невеликий музей. У його експозиції відбито етапи реконструкції пам'ятника, екскурсоводи розповідають про особливості фортифікаційних споруд Київської Русі. Головний експонат музею – рештки стін XI століття. На кладці західного муру збереглися фрагменти штукатурки. Там археологи виявили графіті – написи, звернення до Богородиці, і навіть малюнок, що зображує полювання на вепря. Тут подряпані імена мисливців, озброєних списами, – Нікола та Трохим. Цікаво, що схожий за композицією малюнок виявлено серед світських фресок собору Святої Софії у Києві.

Вартість квитка до музею – 50 гривень, для школярів та пенсіонерів – 20 гривень. З оглядового майданчика відкриваються краєвиди на найближчі квартали, забудовані історичними будинками кінця XIX – початку XX століття.

Стародавня споруда оточена Золотоворітським сквером. Із західного боку, біля зрізу оборонного валу, встановлено пам'ятник князю Ярославу Мудрому, з протилежного боку знаходиться парковий фонтан із візерунковими чавунними чашами, зведений у 1899 році. Поруч із ним розташувалися яскраві навіси літнього кафе. Тут по стволу дерева підіймається забавний «одноразовий кіт»: фігурка складена з пластмасових виделок. Неподалік на обрізаній гілці каштана вирізана симпатична дерев'яна кішка. У сквері є ще й бронзовий перський кіт Пантелеймон, відполірований до блиску тисячами дотиків. Як стверджують знавці, це скульптурний портрет пухнастого красеня, який жив у елітному ресторані «Пантагрюель», що у Золотоворітському проїзді.

Де перекусити

У Золотоворітського скверу розташовано кілька модних ресторанів та кафе, влітку столики виставляються на відкриті веранди, звідки добре видно Золоті ворота.

В остерії «Пантагрюель» (вул. Лисенка, 1) подають вишукані італійські страви та вина. Середній чек на двох становитиме 2300 гривень, пляшка гарного італійського вина коштуватиме тут 500-600 гривень. Навпаки, в будинку № 4 на тій же вулиці розташований французький ресторан Tres Branche з чудовою кухнею, в карті вин — 50 позицій.

У пивному ресторані Le Cosmopolite на вулиці Володимирській, 47 готують за рецептами бельгійських кулінарів. Діапазон цін на основні страви – 248–620 гривень.

Ресторан-кондитерська французької кухні Paul знаходиться на вулиці Ярославів Вал, 26. Ціни на основні страви – 228-580 гривень. Власна пекарня ресторану виготовляє 140 сортів випічки. Вартість десертів – у межах 180-220 гривень.

Недорого можна перекусити у грузинському кафе біля фонтану. Хачапурі та інша свіжа випічка з м'ясною та сирною начинкою продаються по 45-60 гривень.

Як дістатися

Прямо навпроти Золотоворітського скверу розташований один із виходів станції метро «Золоті ворота». До речі, ця станція – одна з найкрасивіших у Києві та є об'єктом сучасної культурної спадщини України. Її обов'язково варто оглянути. Склепінчасті інтер'єри оформлені в давньоруському стилі, прикрашені мозаїками із зображеннями стародавніх церков, видатних діячів культури Русі та великих київських князів. Масивні бронзові люстри нагадують світильники середньовічних візантійських храмів. За версією британських експертів, опублікованої в газеті The Daily Telegraph у 2013 році, станцію київського метро «Золоті ворота» включено до списку 22 найкрасивіших станцій метрополітенів європейських столиць.

На Володимирській вулиці біля Золотих воріт зупиняється автобус №24-А. Цей маршрут пов'язує Центральний залізничний вокзал із історичним Печерським районом міста.