Дружківка

Дружківка — місто обласного значення, яке знаходиться у Донецькій області України. Входить до Краматорської агломерації.

Географічне розташування

Місто розташоване біля злиття річок Кривий Торець і Казенный Торець (басейн Сіверського Дінця), відстань до Донецька — 80 км. Залізнична станція. Відстань до Дружківки від Донецька – близько 66 км (по автошляхах – 75 км, залізничним – 72 км). Відстань до Києва — близько 543 км (по автошляхах — 739 км, залізничним — 656 км).

Клімат

У геоморфологічному відношенні територія Дружківки є стародавньою тріасовою рівниною, покритою згодом морськими юрськими і крейдовими опадами. При піднятті в різні геологічні періоди третинна рівнина перетворилася на високо підняте плато, що зазнавало інтенсивного розмиву. В результаті такого розмиву утворилися два основні типи рельєфу Донбасу: гривистий рельєф рівнини та довгобалковий рельєф, розчленований ерозією, який характерний для Дружківки.

У Дружківці спекотне літо, помірно-холодна зима, плавна зміна пір року, недостатня вологість, змінні напрямки та швидкість вітру.

Історія

Поселення виникло у XVIII столітті, а перша згадка про нього відноситься до 1781 року.

У 1870 році при будівництві Курсько-Харківсько-Азовської залізниці за 6 км на північ від слободи Паршаківка була побудована станція Дружківка, при якій виникло робоче селище (до складу якого надалі увійшла слобода).

До початку XX століття в селі Дружківка Бахмутського повіту Катеринославської губернії діяли заводи: чавуноплавильний і сталеливарний (головний вид продукції — рейки, побудовані французами), сталеливарний і механічний (обладнання для залізниць: вагони, ресори, пружини, побудовані 7 року). У селищі на цей час проживали близько 6 тис. людина. У 1893 році Донецьке товариство залізничного та сталеливарного виробництва, започатковане французами, починає будувати Торецький металургійний завод. 1896 року з кореспондентським посвідченням Купрін об'їхав Донецький басейн. У травні він провів кілька днів у с. Дружківці Катеринославської губернії, знайомлячись із місцевим рейкопрокатним заводом та вивчаючи умови праці робітників на ньому. Його нарис «Рільсопрокатний завод» було опубліковано в газеті «Киянин» 30 травня 1896 року, а враження від роботи та перебування у Дружківці відображені у його класичній повісті «Молох».

До 1913 року населення Дружківки досягло 13,5 тис. людина. На початку XX століття сюди переселилося багато селян із Орловської та Курської губернії. Жителів обслуговували дві лікарні, чотири початкові школи. У селищі Яковлівський були дві церкви, костел. Після Лютневої революції 1917 року селище отримало статус міста. Чисельність голосних міської думи встановили у 32 особи.

У роки перших п'ятирічок побудовано найбільший у СРСР завод метизу (1929 рік), електростанція, нові цехи на металургійному заводі.

27 жовтня 1938 року селище Дружківка набуло статусу міста. До 1939 року у ній проживало 32 тис. людина, житловий фонд проти 1913 роком збільшився втричі. Працювали лікарня та 4 фельдшерські пункти, 8 загальноосвітніх шкіл, рабфак, вечірнє відділення машинобудівного технікуму, кінотеатр, два клуби, стадіон.

У ході Великої Вітчизняної війни 26 жовтня 1941 року Дружківка була окупована німецькими військами. У період окупації діяла підпільна комсомольська організація «Ленінська іскра». За два роки окупації нацистами було вбито 1130 та відправлено до Німеччини 1214 осіб.

6 лютого 1943 року місто було звільнено від гітлерівських німецьких військ радянськими військами Південно-Західного фронту під час Ворошиловградської операції:

• Оперативна група у складі: 103 тбр (полковник Максимов, Георгій Максимович) 3 тк (генерал-майор т/в Синенко Максим Денисович).

9 лютого 1943 року місто знову окуповане.

6 вересня 1943 року звільнений від гітлерівських німецьких військ радянськими військами Південно-Західного фронту під час Донбаської операції:

• 3-ї гвардійської армії у складі: частини військ 279-ї стрілецької дивізії (генерал-майор Потапенко, Володимир Степанович) 32-го ск (генерал-майор Жеребін, Дмитро Сергійович); 1-й гв. мехбригади (полковник Черв'яков, Федір Васильович) 1-го гв. мехкорпусу (генерал-лейтенант Руссіянов, Іван Микитович).

Звільнено Дружківку 6 вересня 1943 року частинами 279-ї стрілецької дивізії під командуванням полковника Ф. Ст. Черв'якова.

Після Великої Вітчизняної війни збудовано комбінат будматеріалів (1954 рік), завод газової апаратури (1958 рік), фарфоровий завод (1971 рік), рудоуправління (1958 рік), споруджено автодорожній міст через річку Кривий Торець.

У 1981 році на вулиці імені Леніна (зараз Соборна) біля міськвиконкому було встановлено пам'ятний знак на честь 200-річчя міста.

Населення

Населення Дружківки на 1 червня 2017 року — 67 772 особи

Народжуваність — 7,2 на 1000 чоловік, смертність — 17,9, природне зменшення — 10,7, сальдо міграції позитивне (+1,9 на 1000 осіб).

Економіка

Більше 60% населення працює у промисловості.

Основні підприємства міста:

• Дружківський машинобудівний завод
• Дружківський метизний завод (металевих виробів) є найбільшим на всьому просторі СНД підприємством, що виробляє машинобудівне та залізничне кріплення. Освоєно виробництво нових високоміцних болтів для будівельних конструкцій (у тому числі бруківок), а також металевих конструкцій, що застосовуються у важкому машинобудуванні.
• Дружківський завод газової апаратури (ПАТ «ГРЕТА») випускає газові плити різних модифікацій, побутові електроплити.
• Дружківський порцеляновий завод
• Дружківське рудоуправління
• Дружківський завод з ремонту обчислювальної техніки
• Дружківська харчосмакова фабрика
• Дружківський хлібозавод

Транспорт

Залізничний

Через станцію Дружківка проходить 18 пар електропоїздів та 10 поїздів. Звідси без пересадки можна доїхати до Києва, Полтави, Харкова, Дніпра, Одеси, Кривого Рогу, Ів. Франківська. На території м. Дружківка знаходиться 2 залізничні станції: Дружківка та 1057 км.

Автобусний

Через Дружківку проходить національна автомобільна дорога H20, де розташований автовокзал.

Міський

У Дружківці курсує 21 міський, 14 приміських та 3 міжміських (не включаючи маршрути, що проходять через місто трасою, не заїжджаючи до нього) автобусних маршрутів. Містом курсує 4 маршрути трамвая (1,2,4, Нічний).

Визначні пам'ятки

• Пам'ятник козаку Дружку на головній площі міста.
• Парк кам'яних скульптур «Святогір» створений за участю Юрія Артемова
• Модель Цар-гармати на вул. Козацькій.
• Курган Слави.
• Дружківська ЦМЛ. Знаходиться в будинках 19 століття, в яких жив власник ДМЗ та його робітники.
• Французький цвинтар. На ньому збереглися могили та надгробки дореволюційних засновників Дружківського машинобудівного заводу.
• Заповідник скам'янілих дерев. Знаходиться поряд із селищем Олексієво-Дружківка (0,5 км до найближчих будинків). Це колишній кар'єр, на дні якого лежать фрагменти скам'янілих дерев — араукарій віком понад 200 млн років, а стіни кар'єру являють собою скельні оголення, тобто виходи пісковиків, місцями вигадливих та дуже гарних форм. Глибина кар'єру — приблизно 10-20 метрів. Таких заповідників два у світі, другий у США.