Рахів

Рахів (Рахів) — місто в Закарпатській області України. Адміністративний центр Рахівського району.

Клімат

Клімат помірний з яскраво вираженою поясністю: у низовині — помірний, з теплим літом та відносно м'якою зимою; у верхів'ях — різко континентальний, з холодною та тривалою зимою та прохолодним дощовим літом. Середня січнева температура –4,9 °C, а середня річна температура повітря становить +6,7 °C. Найтепліше в районі села Луг, а холодніше на Говерлі.

Середньорічна кількість опадів у горах – до 1400 мм. У Рахові до 1300 мм. Товщина снігового покриву — від 30 см до півтора метра і більше. Взимку у горах обрушуються снігові лавини. Вічних снігів немає, але сніг у деяких місцях ще буває у червні. Під час інтенсивного танення снігу та злив, можливі загрозливі та руйнівні повені (листопад 1998 року, березень 2001 року). Зареєстрований у Рахові абсолютний добовий максимум опадів – 133 мм.

Географічне розташування

Розташований нижче злиття Чорної та Білої Тиси у вузькій улоговині на південних схилах Карпатських гір.

Через місто протікає річка Тиса та її приплив, річка Москва.

Відстань до Ужгорода залізницею — 222 км (прямого залізничного сполучення нині немає), автошляхами — 209 км.

Історія

Датою заснування Рахова вважається 1447 рік, хоча письмову згадку про це поселення відоме ще з 910 року. Одними з перших поселенців Рахова були швидше за все гуцули з Галичини — Мельничук, Ворохти та інші. Селяни займалися вівчарством, рибальством, мисливством, бджільництвом. Жили у будинках-землянках, згодом будували гуцульські будинки-гражі.

У XIII столітті Угорщина повністю опанувала гірські райони Закарпаття. Поступово сюди почали прибувати та селитися тут угорські феодали.

1241 року шістдесятитисячна орда хана Батия пройшла через Рахів до Угорщини. За період свого панування татаро-монголи спустошили та зруйнували майже всі міста та села сходу Угорщини.

За часів входження закарпатських земель у складі Австро-Угорщини сюди переселилося багато німецьких колоністів, за участю яких відбувалося становлення лісопереробної галузі. Величезним поштовхом до соціально-економічного розвитку краю стало будівництво залізниці до Рахова та Ясіні, яка була здана в експлуатацію 15 серпня 1895 року. Будували залізницю 16 000 італійців та фахівців з інших країн Європи.

На початку XX століття Рахів став повітовим містом — центром Тисодолинянського повіту (округу) Мараморошського комітату. З цього ж періоду відомий і друк поселення — із зображенням голови оленя, зверненої в ліву геральдичну сторону.

Під час Першої світової війни професор Томаш Гарріг Масарик зупинявся там у 1917—1918 роках, як зазначається пам'ятною дошкою у готелі «Україна».

У листопаді 1918 року у Рахові розпочалася боротьба за визволення та возз'єднання краю з українським народом. 5 січня 1919 року в селі Ясіня було повалено місцеву владу та утворено Гуцульську Республіку на чолі зі Степаном Клочураком, яка протрималася до 11 червня 1919 року.

21 березня 1919 року було проголошено Угорську Радянську Республіку. У квітні Раду робітників, солдатів та селян у Рахові очолив П. Попенко. Наприкінці того ж року Притисенські поселення були зайняті румунськими військами — Румунія ще влітку 1919 напала на Угорщину, сприяючи контрреволюційному угорському уряду графа Дьюли Каройї.

У складі Чехословаччини регіон розвивався як центр туризму. Рахів тоді називали «Гуцульським Парижем».

1939 року, після короткочасного існування незалежної Карпатської Русі, Закарпаття увійшло до складу Угорщини.

16 жовтня 1944 року Рахів зайняли частини РСЧА, 1945 року він, як і все Закарпаття, увійшов до складу СРСР.

10 жовтня 1946 року тут розпочалося видання районної газети.

1958 року Рахов отримав статус міста районного підпорядкування.

У 1975 році чисельність населення становила 13 тис. людина, тут діяли лісокомбінат, картонна фабрика, меблева фабрика, олійний завод та кілька інших підприємств, а також туристична база.

У січні 1989 року чисельність населення становила 15 812 осіб, основою економіки міста в цей час були лісокомбінат, картонна фабрика та туризм.

У травні 1995 року Кабінет міністрів України ухвалив рішення про приватизацію АТП-12139, що знаходилися в місті, заводу «Конденсатор», картонної фабрики, райсільгосптехніки та райсільгоспхімії.

У червні 2014 року за позовом державної податкової інспекції України господарський суд Закарпатської області порушив справу №907/555/14 про банкрутство заводу «Конденсатор».

Транспорт

Залізнична станція Рахів Львівської залізниці.

Через місто проходить шосе Ужгород — Івано-Франківськ

Фестивалі які тут стали узвичаєними: фестивалі-ярмарки «Гуцульська бринза», Гуцульські фестивалі, Дні міста та фестиваль етно-рок культури «Європа-Центр».

Співоче поле (амфітеатр) у Рахові

У 1991 році Гуцульський фестиваль започаткувало товариство «Гуцульщина». Під враженням здобутої Україною незалежності, 27 вересня 1991 року на полонині Запідок Верховинського району Івано-Франківської області проводився І Гуцульський фестиваль. Перелік гуцульських фестивалів в м. Рахові:

• Серпень 1993 року — III Гуцульський фестиваль
• Вересень 1997 року — VII Гуцульський фестиваль
• Вересень 2005 року — XV Гуцульський фестиваль

24 вересня 2005 року Міністерство культури і туризму України спільно з «Державним концертним агентством „Україна“» відкрили I-й Міжнародний Фестиваль Rock&World музики «Європа-Центр» — яскраве велелюдне шоу не тільки музичного, а ще й розважального змісту: виступи гуцульських колективів, виставки місцевих майстрів, ярмарки-продажі. Для прикладу, 20 травня 2012 року — Міжнародний Фестиваль Rock&World музики «Європа-Центр» та святкування дня міста. Очікувалися на гостини: Оксана Білозір, Злата Огневич, гурт «Скрябін», С. К. А.Й, та інші рок-гурти; за сприяння ХДС (Християнсько-демократичного союзу).

• Тарас Шевченко. Виглядає ніби Кобзар присів у парку серед розлогих дерев, щоб відпочити від випробувань долі і написати поезію. Автор скульптури — Юрій Гав'юк;
• Гуцул. Одягнутий у традиційний кептар і з топірцем в руках трохи ідеалізований Гуцул із вольовим лицем стоїть як нагадування горянам про оспіваний в піснях і літературі сильний дух гуцулів. І напис на мармуровому п'єдесталі відповідний: «Знаймо — хто смо». Автор скульптури — Юрій Гав'юк. Встановлено за рахунок коштів мера Рахова (2008 р.), підприємців та товариства «Гуцульщина»;
• Володимир Великий (авторство — скульптори Юрій та Олександр Гав'юки;
• Воїнам-афганцям (авторство — скульптори Юрій та Олександр Гав'юки);

Гуцул

• Бонкало Олександр Олександрович (1880—1959) — угорський і український мовознавець;
• Ворохта Микола Іванович (1947) — український художник, заслужений художник України;
• Писар Юрій Юрійович (1985) — український художник;
• Геніш Тимофій Йосипович (1983—2017) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни;
• Годван Михайло Михайлович (1991—2022) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни;
• Грегорчак-Одринська Галина Василівна (1982) — українська артистка музичної комедії, солістка-вокалістка (колоратурне сопрано) Київського театру оперети. Заслужена артистка України (2014);
• Калинюк Олексій Сергійович (1993—2014) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни;
• Кухта Василь Васильович (1956) — український поет та публіцист;
• Кушнір Іван Юрійович (1925—1992) — український скульптор;
• Лендєл В'ячеслав Тиберійович (1963) — футболіст;
• Колядин Олег Генадійович — міський голова Находки (Російська федерація) з 2004 року;
• Мартинюк Василь Васильович (1990—2014) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни;
• Масляник Олександр Іванович (1956) — український письменник і публіцист, редактор і видавець, заслужений журналіст України;
• Кравців Меланія (1897—1961) — українська письменниця, журналістка, громадська діячка;
• Гейніш Василь Васильович — журналіст і редактор, заслужений журналіст України;
• Різдорфер Микола (1901—?) — лікар і громадський діяч на Закарпатті;
• Гав'юк Юрій Юрійович (1947—2020) — український скульптор;
• Шміло Андрій Миколайович (2000—2022) — старший солдат Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, що загинув під час російського вторгнення в Україну в 2022 році;
• Янюк Микола Іванович (1961—2015) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни;
• Іштван Олторжай — перший угорський дитячий хірург;
• Йонаш Віталій Петрович (1965) — український військовослужбовець, авіаційний інженер, полковник.
• Кабаль Степан — учасник російсько-української війни; герой України. Під час боїв на Херсонському напрямку у складі 128-ої ОГШБ отримав поранення, від ускладнень якого помер.

• Вайда Габор Іванович — український радянський футболіст угорського походження (ФК «Карпати» (Рахів));
• Жігмонд Янокі — посол Імре Текелі при королі Польщі, був головою придворної канцелярії Ференца ІІ Ракоці. Помер в Рахові у 1709 році.

Галерея

Рахів у 1935 році

Центральна частина Рахова (1939 рік)

Головна вулиця міста, на задньому плані католицький костел (1939 рік)

Річка Тиса, навпроти мосту біля костелу (1941 рік)

Вид на Рахів (1941 рік)

Залізнична колія над Тисою в Рахові

Вид на гори зі станції Рахів

Центральна вулиця

Гуцульский фестиваль