Храмы Житомирщины -Тригорский монастырь(Temples of Zhytomyr-Monastery of the Trigory) HD

4К Ultra HD-Video

Преображенський Тригірський чоловічий монастир — розташований в с. Тригір'я Житомирського району, Житомирської області.

Монастир розташований на скелястому березі річки Тетерів. Час заснування його різні джерела вказують різний. Синодик обителі стверджує, що він був заснований у 1583 р. князем Володимиром Житомирським. Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich вказує, що у 1598 р. Олександр Воронич надав село Тригір'я на утримання монастиря. Історіограф монастиря А. Малевич заперечує це тому, що наприкінці XVI ст. Житомир не керувався князем, а належав до Волинського воєводства Речі Посполитої. На підставі «Інвентаря» Тригірської обителі за 1775 р. він припускає, що монастир був заснований Володимиром Ольгердовичем, який у 1362—1394 рр. керував Київським князівством до якого належав і Житомир. З часом монастир був зруйнований якимись нападниками і відновив свою діяльність у 1613 р. завдяки братам Вороничам. На той час в монастирі була церква Святої Троїці.

Год основания Тригорского монастыря точно не известен, можно только сказать, что основан он был в конце XVI- начале XVII столетий. В «Ведомости о Тригорском Преображенском мужском монастыре» 1854г. сказано: «Основателями сего монастыря в 1613 г. были помещики Трояновского имения Николай и Феодор Александровичи Вороничи, православного исповедования». С этого времени начинается достоверная история Тригорской обители. Однако есть исторические данные, свидетельствующие о более древнем происхождении Тригорского монастыря и об основании его князем Владимиром Ольгердовичем. Существует также предание, гласящее, что первые поселения иноков-пустынножителей возникли на этом месте около 1575 года, когда сюда перешёл на жительство из г.Любара игумен Кирилл, позже ставший первым настоятелем Тригорской обители.

История Тригорского монастыря разделяется на 4 периода. В первом периоде Т.М. является строго православной обителью (1613-1723 гг.), во втором – жертвой унии (1723-1839 гг.), третий период – возвращение монастыря в нёдра родного Православия (с 1839 по 1917 гг.), четвёртый – современный период (с 1917г. по наше время).