Бессарабський ринок: історія заснування

Як пишуть журналісти Мій Київ, Бессарабка є рівним майданчиком, який знаходився між двома київськими пагорбами. На ній зручно проводити ярмарки. Цей природний рельєф, здавалося, був створений спеціально для торговців, що проїжджали. Не дивно, що у першій половині ХІХ століття з'явилася торгова площа.

Товар привозили верблюдами

Продукти з півдня привозили верблюдами, і жителі міста збиралися подивитися на дивних тварин. А навпроти площі, там де розпочинався нинішній бульвар Тараса Шевченка, там, де за радянської влади височіла пам'ятка Леніну, з 1750-х знаходився лютеранський цвинтар.

Він був закритий 1812 року, коли почалася забудова Хрещатика. Пізніше цей цвинтар був перенесений на Звіринець.

Раніше людей без даху над головою у Києві називали бессарабами. Одним із їхніх місць проживання була Бессарабка — там були жалюгідні будівлі. Це місце приваблювало їх, адже там був ринок, і вони допомагали розвантажити, завантажити товар і отримували за це гроші.

Так що за однією з версій Бессарабська площа отримала свою назву через те, що на ній тривалий час жили люди без даху над головою. Але є інші, не менш цікаві версії: якщо на площі розпочинався шлях на Бессарабію, то логічно, що місцеві жителі прозвали місцевість Бессарабкою. Третя версія теж звучить переконливо: у тій місцевості стояв шинок «Бессарабія». Він і назвав місцевості площі.

Але офіційно площа стала називатися Бессарабською тільки в 1881 році.

Критий ринок з'явився завдяки Лазарю Бродському

За життя Бродський жертвував на будівництво у Києві лікарень, музеїв та училищ. На утримання цих закладів були потрібні кошти — 22,5 тисячі рублів щорічно. Бродський у заповіті запропонував владі Києва взяти ці витрати на себе в обмін на 500 тисяч для будівництва критого ринку на Бессарабці. Депутати міської Думи чудово розуміли, що критий ринок приноситиме міській скарбниці, ніж 22,5 тисяч. От і відмовилися від цієї ідеї.

Юрист Авраам Гольденберг підказав владі, що вони мають випустити облігації позики на будівництво критого ринку під 4,5 відсотка річних. Ці цінні папери викуповують спадкоємці за 526 тисяч рублів. Місто мало повернути їм позику через 64 роки, накопичуючи необхідну суму за рахунок прибутків, які приноситиме ринок.

Весь цей час скарбниця мала виплачувати за облігаціями 4,5 відсотка річних — тобто ті 22,5 тисячі рублів. А через 64 роки 1971 року спадкоємці отримали б назад 500 тисяч, вклали б їх в інші цінні папери і продовжили виплати закладам Бродського.

Облігації випустили 1907 року, і спеціальна комісія Думи зайнялася планом майбутнього критого ринку, перший варіант якого передбачав відкриття другого поверху бібліотеки. Але згодом від цієї ідеї відмовилися. За деякий час оголосили закритий конкурс.

Будівництво

Перемога у ньому дісталася польському архітекторові Генріху Гаю, який раніше проектував критий ринок у Варшаві.

Гай приїхав до Києва, оглянув місце будівництва будівлі та повернувся додому розробляти проект. У Києві ж роботами зайнявся архітектор Михайло Бобрусов, який жив по сусідству з Бессарабкою, — у готелі на вулиці Басейній, 1. До речі, коли проект був ще на папері, Бобрусов зробив багато змін. Заради критого ринку тоді перенесли трамвайну лінію, що проходила через Бессарабську площу.

Будівництво почалося 1910-го і зайняло майже три роки. На будівництві було задіяно студентів Київського художнього училища. Вони виконали горельєфи «Селянин із волами», «Молочниця», «Архістратиг Михайло», зображення риб, голів тварин, гусей. Для ринку купили в Ревелі (зараз Таллінн) холодильну установку, яка з великими труднощами була розміщена у підвалі. Так як установка не проходила до підвалу, була настільки велика, довелося частково розібрати підвал.

Пройшов через всі лихоліття

Друга світова війна майже не торкнулася ринку: довелося відновлювати пошкоджені акваріуми для риби та водопровід. Зазначимо, що раніше на ринку знаходився готель, щоб продавцям було де переночувати. Після війни у цьому готелі частина сімей проживала постійно.

Сам будинок чудово зберігся до наших днів, правда фасади виглядають інакше, ніж у 1912 році. Тоді зовнішні стіни не були пофарбовані чи побілені — звичайні цеглини, стики між якими пофарбували чорною фарбою. У радянські роки стіни покрили вапном. Так вони стоять і зараз.

Також більшовики збили з фасаду горельєфа покровителя Києва архістратига Михайла. А ось ікону покровителя Києва вдалося повернути. Це було 1997 року. Напередодні 85-річчя ринку та його адміністрація звернулася до Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника. Із проханням вибрати ікону, адже раніше вона висіла у залі. Вчені знайшли у своїх фондах ту саму ікону з Бессарабського ринку та повернули її на колишнє місце.