Харків

Харків (харків) — друге за чисельністю населення місто України, важливий промисловий та науковий центр країни, центр Харківської області, Харківського району та Харківської міської громади.

Сучасний місто заснований указом російського царя Олексія Михайловича в 1654 року дома древнього городища, ідентифікованого іноді як половецьке місто XI століття Шарукань чи гуннський місто V століття Харка. З 1660 по 1665 рік адміністративний центр Слобідських козацьких полків, з грудня 1917 року до січня 1918 року столиця Української Народної Республіки Рад, у лютому — березні 1918 року столиця Донецько-Криворізької радянської республіки, у березні — червні 1919 року та з 19 грудня 1919 року по 24 червня 1934 року — столиця Української Соціалістичної Радянської Республіки

У місті 142 науково-дослідні інститути, 45 вищих навчальних закладів, включаючи Харківський університет, що входить до топ-500 вишів світу та політехнічний інститут, що входить до топ-1000 16 музеїв, міська картинна галерея, 6 державних театрів, 80 бібліотек.

У СРСР був найбільшим центром танко-, тракторо-, турбінобудування та третім за величиною індустріальним, науковим та транспортним центром. У другій половині XX століття — головний транспортний вузол Східної Європи

Нагороджений орденами Леніна (1970) та Жовтневої Революції (1983), а також нагородами Ради Європи (2010). У 2013 році міськрада Харкова надала місту звання «місто військової слави».

Має повний комплект нагород Ради Європи: Диплом, Почесний Прапор, Таблиця Європи та Приз Європи.

У 2012 році був одним із чотирьох міст України, які приймали Чемпіонат Європи з футболу 2012 року.

Орган місцевого самоврядування — Харківська міська рада.

Історія

Пропонуються різні дати заснування сучасного міста на місці древнього Харківського городища — від 1630 до 1655 року. У XVIII столітті засновником міста вважався якийсь міфічний козак XVI – початку XVII століть (або навіть XVIII століття) Харків. Однак уже в XIX столітті версія про заснування міста козаком Харька була відкинута як безпідставна, оскільки річка Харків вказана у Книзі Великого Креслення, тобто вщент міста.

Фізико-географічне положення

Місто розташоване у північно-східній частині України на кордоні двох ландшафтних зон — лісостеповий та степовий. На його території річка Харків впадає в річку Лопань, яка потім впадає в річку Уди, притоку Сіверського Дінця. Територія міста є горбкуватою рівниною, порізаною річковими долинами, балками і ярами. Висота над рівнем моря коливається від 94 до 205,3 м-коду. Більшу частину міської території (близько 55% загальної площі за даними 1984 р.) становлять піднесені ділянки з відмітками 105 м2;

Місто знаходиться на крайньому півдні Середньоруської височини. В межах міста протікають річки Харків, Лопань, Уди, Неми́ля, Олексіївка, Саржинка, Очеретянка, Роганка, Студенок. Середня висота міста над рівнем моря — 135 м. Найвища точка в межах селища П'ятихатки має висоту 205,3 м, найнижча в межах селища Жихар — 94. Цим обумовлений відносно нерівномірний рельєф міста, розташованого на п'яти пагорбах.

Харків знаходиться за 26 кілометрів (північний кордон міста – селище П'ятихатки) на південь від кордону з Росією (Білгородська область). Місто утворює свою агломерацію.

Місто розташоване у південній частині кліматичного помірного поясу.

Клімат

Класифікується як вологий континентальний клімат без сухого сезону з теплим літом (класифікація Кеппена: Dfb). Яскраво виражені чотири сезони року: спекотне та посушливе літо, м'яка та дощова осінь, відносно суха, прохолодна зима та тепла, відносно волога весна.

Найвологіший місяць — червень, найсухіший — березень. Найхолодніший місяць — січень, найспекотніший — Липень.

• Середньорічна температура — +8,1°C
• Середньорічна швидкість вітру — 3,9 м/с
• Середньорічна вологість повітря — 74%
• Середня норма опадів — 516 мм.

Населення

Чисельність міста за даними перепису населення 2001 року склала1 470 902 особи готівкового населення та 1 449 871 постійний житель. за оцінкою на 1 січня 2019 року — 1446107 осіб готівкового населення та 1426540 постійних жителів. Пік чисельності населення посідає початок 1990-х: 1991 року у місті жило 1 623 000 людина.

Місто посідає 2-ге місце в Україні за кількістю населення. Харків — багатонаціональне місто: тут мешкають представники 111 національностей.

Етнічний склад населення міста за сторіччя зазнав значних змін, оскільки форсована індустріалізація, колективізація, голодомор 1932 1933 рр. та репресії посилили урбанізаційні процеси. За даними перепису 1897 року частка городян, для яких рідною мовою була малоросійська (українська), становила 25,9 %, великоросійська (російська) —63,2%, єврейська (ідиш) —5,7%. За переписом 1939 року українців у Харкові було 48,5 %, росіян.29,7%, євреїв —156%. За переписом населення 1989 року частка українців становила 50,38 %; а за переписом 2001 року частка українців становила 60,99 %, росіян — 34,2%, євреїв — 0,8%. У місті традиційно існувала велика єврейська громада, практично знищена в роки окупації 1941 1943, що відродилася після війни і сильно зменшилася після еміграції 1980 1990-х років.

З 1992 до 2012 року в Харкові спостерігалася депопуляція. За 20 років населення зменшилось на 168 тисяч осіб (з 1621,6 тис. у січні 1992 року до 1441,3 тис. у жовтні 2012 року). За 2012 рік населення Харкова зросло на 10 тисяч осіб, на 1 січня 2013 року його чисельність становила 1 млн. 451 тис., це на 10 тисяч більше, ніж за аналогічний період 2012 року (1 млн. 441 тис.). Зростання чисельності населення відбулося за рахунок міграційного приросту, який за 2012 рік становив 13579 осіб. За 2012 рік Харків як за міграційним, так і за загальним приростом населення, посів друге місце, поступившись лише Києву. За даними Обласного управління статистики, 1 січня 2014 року у Харкові проживало 1451,1 тис. людина готівкового населення, на 1 січня 2015 року — 1452,9 тис. осіб готівкового населення та 1433,3 тис. осіб. постійних жителів на 1 січня 2016 року — 1 449,7 тис. осіб готівкового населення та 1 430,2 тис. постійних жителів на 1 січня 2017 року — 1439,0 тис. осіб готівкового населення, станом на 1 січня 2018 року 1 450,1 тис. людина готівкового населення.

Столичні амбіції

Незважаючи на втрату столичного статусу три чверті століття тому, Харків фактично виконував деякі столичні функції до Великої Вітчизняної війни: і після 1934 року в місті продовжували перебувати багато важливих міністерств (наркоматів) та загальноукраїнських відомств.

У період Великої Вітчизняної війни, під час другого визволення Харкова з 16 лютого 1943 року, Харків тимчасово, до визволення Києва, набуває статусу столиці Української РСР. З цього моменту до Харкова починають прибувати партійні та радянські органи УРСР. Харків фактично стає столицею республіки з початком роботи ЦК Компартії України та Раднаркому УРСР. Проте потужне угруповання військ противника знову окупувало Харків 10 березня 1943 року. Органам влади, що прибули, довелося терміново евакуюватися

У 2009 році голова Верховної ради Володимир Литвин заявляв про можливість перенесення Конституційного суду до Харкова